Партнер Parimatch: «Гральний бізнес неможливо розвивати без врегульованого податкового поля»

Сергій Гумен

Партнер Parimatch Максим Ляшко, який займається реалізацією корпоративної стратегії холдингу, поділився своєю думкою про легалізацію грального бізнесу на території України.

Партнер Parimatch Максим Ляшко висловився про узаконення азартних ігор в Україні. Його слова передає видання «НВ Бізнес».

– Чи задоволена українська індустрія азартних ігор і ваша компанія зокрема прийнятим законом?

– Сам факт того, що такий закон прийнятий – величезний прорив. Україна стала останньою в Європі та однією з останніх країн у світі, де легалізований цей вид бізнесу. Якщо не враховувати країни, в яких з релігійних причин беттинг або онлайн-казино заборонені, у світі залишилося не так багато держав, де це питання не врегульоване. Всі цивілізовані країни вже врегулювали діяльність індустрії: хтось сорок років тому, хтось – більше, але скрізь це абсолютно нормальний вид бізнесу. Однак те, що більше десятиліття гральний бізнес був поза законом, призвело до певного осуду і пильної уваги до цієї індустрії в Україні. В інших європейських країнах ми не стикаємося з таким акцентом на галузі: вона рівно така ж, як і інші галузі розваг.

Якщо говорити про конкретні пункти прийнятого закону, то ми як компанія вважаємо дуже прогресивним, що в документі врегульовані всі види бізнесу, що ми не пішли шляхом наших найближчих сусідів, де, наприклад, беттинг дозволений, а, онлайн-казино – ні. Наприклад, у Білорусі довгий час був дозволений тільки онлайн-беттинг і всього півтора року тому там дозволили оперування для онлайн-казино: усвідомили, що всі гравці, які хотіли б отримати цю послугу, отримують її за кордоном за допомогою інтернету. Звичайно ж, краще робити це на своїй території. Все, що забороняється, формує тіньовий бізнес, офшорний бізнес, а це – збитки державі.

Іншим важливим і правильним кроком стала прив’язка бренду до ліцензії. Це свідомо нівелює практику, коли одна компанія може отримати одну ліцензію, але оперувати безліччю брендів, здаючи їх в оренду або суборенду. З точки зору держави, це правильний підхід: якщо ти хочеш оперувати декількома брендами – купуй ліцензії. Цей підхід не так часто зустрічається за кордоном, але в тих країнах, де він є, набагато вище дисципліна операторів – і щодо публічних умов, які вони пропонують гравцям, і у взаєминах з регулятором. Коли у тебе один бренд, ти втрачаєш бізнес в країні, коли у тебе 20 брендів – ти втрачаєш лише один з 20 брендів, диверсифікація активів дуже висока.

Єдине, що для нас є темною плямою в історії з легалізацією грального бізнесу, – той факт, що закон прийнятий і підписаний (хоча вимагає деяких технічних уточнень), але немає позиції держави щодо оподаткування індустрії. Зміни до Податкового кодексу так і не були прийняті, хоча ми не раз чули в риториці держави, що прийняття закону і зміни до Податкового кодексу будуть йти одночасно. Сьогодні фактично закон прийнятий, а зміни в податкове законодавство пройшли розгляд комітету, але навіть не були розглянуті Радою в першому читанні.

Тому, в майбутньому у кожного оператора (і в іноземного насамперед) будуть виникати питання як заходити на ринок України, якщо податкове поле не врегульоване. У тому вигляді, в якому воно знаходиться зараз, бізнес розвивати неможливо.

– Чому?

– Змінами до Податкового кодексу, прийнятими ще кілька років тому, були встановлені ставки оподаткування доходів від гральної індустрії. Але ці зміни приймалися під іншу концепцію: коли платяться спеціальні податки, але сама плата за ліцензії – незначна. Поточний же закон встановлює дуже високу вартість ліцензії – вона входить в топ-5 найдорожчих у світі й дорожче, на око, лише в деяких штатах США (а якщо брати співвідношення ВВП і чисельності населення, то, думаю, ми – світові лідери за вартістю ліцензії). За вкрай високої вартості ліцензії зараз Податковий кодекс передбачає (у беттинговому бізнесі) 18% податок на валовий ігровий дохід (GGR), 18% податок на прибуток, 18% повинен заплатити гравець за виграш, ну і, звичайно, військовий збір. Це, повторюся, на додачу до високої вартості ліцензії для компаній.

В таких умовах ми не віримо, що іноземний капітал прийде на територію України. Та й гравцеві нема чого приходити й грати на майданчику з вітчизняною ліцензією, якщо на ній потрібно платити податок, у той час, як можна грати, наприклад, у Білорусі чи Польщі, за будь-якою світовою міжнародною або навіть офшорною ліцензією, і не платити нічого. Як мотивувати такого гравця перейти та грати далі під ліцензією України – складно припустити. Матеріальні фактори мотивації гравця – негативні.

Максим Ляшко відповідає за юридичний, фінансовий і комунікаційний напрями діяльності холдингу Parimatch. З 2016-го року він очолював юридичну команду, а у 2018-му став партнером. У Parimatch Ляшко також займається реалізацією корпоративної стратегії холдингу.