Олександр Шуфрич: «Я не стану впевнено говорити, що матчі з фіксованим результатом зникли»

Тарас Гончар

Відомий український футбольний функціонер, екс-віце-президент ужгородської «Говерли» та постійний прогнозист «Рейтингу Букмекерів» Олександр Шуфрич в ексклюзивному інтерв’ю повідав про свої прогнози нашому сайту, поділився враженнями від боротьби з договірними матчами, можливого повернення футболу в Україні та найближчих виборів президента УПЛ.

– Олександре, ви вже чотири роки прогнозує топові спортивні події на «Рейтингу Букмекерів». За якими лігами ви стежите?

– Насправді стежу за всім футболом, тому що раніше це було моїм професійним обов’язком. Якщо ти не слідкуєш за всіма напрямками розвитку та тенденціями цього виду спорту, то не можеш бути компетентним. З екзотики дивився латиноамериканські чемпіонати, МЛС, азіатські ліги (Китаю, трішки Японії, Австралії) та Кубок африканських націй. Ясна річ, стежив за усіма європейськими топ-чемпіонатами.

На «Рейтингу Букмекерів» у мене рекорд – 12,0. Я прогнозував прохід «Барселони» після першого матчу з «ПСЖ» в плей-оф Ліги чемпіонів сезону 2016/2017.

– У світі існує правило, що всі люди, пов’язані з футболом, не мають права робити ставки.

– Так, я це відчув на собі, працюючи в «Говерлі». У мене з’явилася звичка – не ставити, тому що це може викликати конфлікт інтересів. Іронічно, що тобі не можна робити ставки навіть на неспортивні події – премію «Оскар» чи політику, приміром. Тобто на такі маркети, які створюються лише для розваги. Отож у мене навіть ніколи не було онлайн-акаунту в букмекерській конторі, на жаль. Утім, це не завадило мені зацікавитися цієї індустрією. Зокрема, я відстежував коефіцієнти на матчі за участю моєї команди. Це додаткова аналітика у випадку, якщо виникала підозра щодо чесності матчів. Хочеш чи ні, але поруч зі спортом завжди будуть букмекери.

– Ви зробили в нас на сайті майже 400 ставок. Перше, що кидається в очі – це високий середній коефіцієнт.

– Скажемо відверто, букмекери не дурні. На «вірняки» БК ніколи не дадуть коефіцієнт принаймні 1,5. Будь-який трейдер на ринку цінних паперів скаже, що це супервигідна угода – поставити 100 гривень, а заробити 50. Букмекери мають певну стратегію, тож її треба відчувати. Якщо умовна «Барселона» в бойовій готовності гратиме проти «Леганесу», а на її перемогу виставили привабливі котирування, то необхідно розібратися, чому БК ризикують. Якщо для цього немає об’єктивних причин, то варто зіграти проти або обійти стороною, зігравши щось нейтральне, наприклад, тотал голів. Це моя стратегія. Якщо робити ставки з низькими коефіцієнтами, то на дистанції перемоги не перекриють твоїх поразок. Так побудований бізнес.

На «Рейтингу Букмекерів» у мене рекорд – 12,0. Я прогнозував прохід «Барселони» після першого матчу з «ПСЖ» в плей-оф Ліги чемпіонів сезону 2016/2017. Один такий виграш нівелює десяток програшів. Ставка з розряду «не можна не ставити». Ризик за такої ситуації і за таким коефіцієнтом був повністю виправданим.

Юрій Шевченко: «Моя найбільша перемога – це Стів Брюс у «Ньюкаслі» з коефіцієнтом 51,0»

– Отож у своїх прогнозах більше відштовхуєтеся від інтуїції, аніж від статистики?

– Я підходжу до цього питання комплексно. Є фундаментальні речі: склади, форма команд, травми й дискваліфікації гравців. Потім треба дивитися на статистику. До прикладу, якщо команди забивні, але в очних зустрічах давно не обмінювалися голами, то навіть теорія ймовірності натякає, що варто прогнозувати «обидві заб’ють».

Пригадався випадок, коли друг дивився міланське дербі в 2017 році та попросив рекомендації в лайві на 80-й хвилині за рахунку 2:2. Я провів короткий аналіз, звернув увагу, що останні очні 3 матчі завершувалися внічию 2:2, та порадив поставити на тотал голів більше 4,5 з коефіцієнтом, здається, 4,0. У підсумку «Інтер» виграв завдяки голу Ікарді на останній хвилині основного часу.

Є два варіанти: або Баранка настільки добре попрацював, або на дії команд УПЛ закривають очі з незрозумілих причин. Мало хто з людей, які мають доступ до інформації, можуть на 100 відсотків сказати, що в Прем’єр-лізі всі матчі відповідають принципам спортивної боротьби.

– Ви раніше співпрацювали з Олександром Севідовим, який нещодавно отримав 5-річну дискваліфікацію за організацію договірних матчів за участю «Сум». Чи вірите, що всіх собак, як він сам сказав, кинули на нього, щоб відвести від суті справи?

– Я, на жаль, не маю доступу до матеріалів Комітету з етики та чесної гри. Проте, враховуючи вердикт, який винесли, в КДК має бути достатньо аргументів. В Україні, як можна помітити, дуже важко проходять такі рішення щодо матчів з фіксованим результатом, навіть коли вже все очевидно. Рідко, коли хтось несе відповідальність, а справи доходять до логічного завершення. Це, до речі, теж питання: чому все складається саме так? Як на мене, «закон Павелка» про корупцію в спорті надає можливості, що відслідковувати та збирати доказову базу для подібних матчів.

Подивимося, що вирішить апеляційна інстанція стосовно Севідова. На даному етапі в мене немає підстав не довіряти рішенню КДК. Тим паче, що всі команди цього тренера після «Карпат» фігурують у списку матчів з фіксованим результатом.

Ситуація не дивує, а радше розчаровує, адже в Севідова міг бути хороший тренерський шлях. Якщо справу доведуть до кримінальної відповідальності, то буду розчарований, що така людина проміняла успіхи в спорті на сумнівні вигоди.

Олександр Петрик: «Букмекери зробили крок назустріч кіберспорту, хоча до цього він був не в пріоритеті»

– Як узагалі оцінюєте роботу Франческо Баранки на чолі Комітету з етики та чесної гри, який днями продовжив контракт з УАФ?

– На мій погляд, Баранка трішки «підсолодив» ситуацію. Я не стану впевнено говорити, що матчі з фіксованим результатом зникли. Якщо робота Комітету з етики настільки успішна, то де рішення стосовно організаторів матчів з фіксованим результатом, хто підсумкові вигодонабувачі? Не може ж такого бути, щоб кожна команда організовувала цей процес окремо. Для цього потрібна інфраструктура. Якби все було настільки позитивно, то ми б мали декілька імен (можливо, не настільки відомих загалу, як Севідов), які мають вплив на такі явища в Україні. Поки цього не буде, це більше схоже на нотку популізму.

З іншого боку, краще робити щось, аніж нічого. Щодо молодіжних команд Комітет з етики провів хорошу роботу, зайнявши жорстку та правильну позицію. Утім, показово, що немає подібних прецедентів з клубами Прем’єр-Ліги. Є два варіанти: або Баранка настільки добре попрацював, або на дії команд УПЛ закривають очі з незрозумілих причин. Мало хто з людей, які мають доступ до інформації, можуть на 100 відсотків сказати, що в Прем’єр-лізі всі матчі відповідають принципам спортивної боротьби.

На моє переконання, чемпіонат потрібно дограти, навіть якщо це відбудеться без глядачів. Можна пожартувати, що для нашого футболу не багато що зміниться.

– Бундесліга повертається на вихідних, Ліга 1 достроково завершила сезон. Як варто зробити УПЛ?

– Думаю, треба дати можливість командами дограти чемпіонат. Тим паче з огляду на інтригу за путівку в кваліфікацію Ліги чемпіонів. Якщо сезон завершиться, достатньо важко знайти аргументи, чому мають «Зоря» і «Динамо» грати «срібний» матч, а «Шахтар» і «Зоря» – не грати «золотий». Потрібно ухвалити зважене рішення. На мою думку, час є. УЄФА і ФІФА дуже лояльно ставляться до рішень федерацій, отож не варто поспішати. На моє переконання, чемпіонат потрібно дограти, навіть якщо це відбудеться без глядачів. Можна пожартувати, що для нашого футболу не багато що зміниться.

– Якщо УПЛ поновлять, то хто, за вашим прогнозом, посяде друге місце?

– «Динамо». У киян є клас і потенціал відіграти відставання від «Зорі». Луганцям доведеться показати максимальну концентрацію та дисципліну, щоб зберегти другу сходинку. Проте, на мій погляд, команді Михайличенка буде простіше показати свій клас і обійти конкурента, аніж колективу Скрипника пройти решту дистанції без втрати очок.

Повірте, маркетинг і піар «Минаю» та «Інгулця» лише додасть привабливості ліги. Інтерв’ю Кополовця та Поворознюка уже зараз збирають аудиторію більшу, ніж футбольні матчі.

– Наразі постало питання складу ліги наступного сезону. Президент «Інгульця» виступив проти ідеї збереження нинішньої кількості, заявивши, що «Шахтар» прагне залишити «кишеньковий чемпіонат».

– Не розумію цього вислову. Враховуючи різницю в класі між «Шахтарем» і всіма іншими, будь-який формат, навіть 100 команд, буде «кишеньковим» для «Гірників». Підопічні Каштру наразі половину матчів можуть навіть дублем грати.

Ідея чемпіонату з 12 командами завжди викликала подив. Була мета, мовляв, зробити сильнішу лігу, в якій лідери частіше гратимуть один із одним, отож буде цікавіший продукт, який можна буде продати за кордон. Як бачимо, іноземні телеканали не стали в чергу за правами на УПЛ, адже першість не стала цікавішою. Новий формат себе не виправдав.

Я вважаю, що Україна повинна мати повноцінний чемпіонат мінімум з 18 команд. Так, деякі команди мало набиратимуть очок, але це звичайна ситуація навіть для топ-ліг, де є свої аутсайдери.

Чому умовні «Минай» чи «Інгулець» не можуть грати в Прем’єр-лізі? Та «Волинь» Кварцяного навіть з 12-літніми дітьми з вулиці буде конкурентоспроможною в УПЛ. Така команда не буде грати футбол, але й проти неї також ніхто не зможе грати у футбол. Отакий колорит ми втрачаємо.

Я однозначно за розширення. На мою думку, в таких умовах ніхто не має вилітати. Клубам лише подякувати треба, що продовжують існування сьогодні. Нічого страшного, що не буде дотриманий спортивний принцип. У Першій лізі він рідко дотримується, адже підвищуються в класі лише ті клуби, які мають бажання і можливість.

Зараз хороший момент почати все з нуля. Кубок України показав, що команди з нижчих ліг можуть конкурувати з суперниками з УПЛ. Повірте, маркетинг і піар «Минаю» та «Інгулця» лише додасть привабливості ліги. Інтерв’ю Кополовця та Поворознюка уже зараз збирають аудиторію більшу, ніж футбольні матчі. Це, звичайно, не плюс, але це реалії, якими потрібно користуватися.

– Незабаром будуть вибори президента УПЛ, на які є три кандидати – Олександр Шевченко, Олег Смалійчук і Михайло Метверлі. Серед них є людина, яка здатна щось змінити на краще?

– Ні. Я дивився їхні програми та вислухав їхні погляди на ситуацію. Не бачу, щоб вони розуміли, що необхідно робити. Мабуть, у Смалійчука найбільше шансів створити з Прем’єр-ліги якісний продукт, адже, як він сказав, він продасть що-завгодно кому-завгодно. Цьому є підтвердження та факти. Проте одне діло заробляти на трансферному ринку, спекулюючи футболістам, а інша справа створювати продукт. Олег брав готових футболістів і робив їм обкладинку, а зараз потрібно створювати чемпіонат, адже немає навіть з чого робити обкладинку. Смалійчук може бути корисним лізі, втім, чи буде він локомотивом до змін? У мене є сумніви. Як і стосовно кожного з кандидатів.

Тепер футболісту вже, мабуть, не буде достатньо мати гарний Інстаграм-акаунт, аби перейти в інший клуб. Агентам, можливо, відтепер знадобиться трішки більше, аніж кілька крутих відео в ТікТок, аби продати свого клієнта.

– Які відчує наслідки футбол від пандемії коронавірусу?

– Дуже багато сфер і ринків стали на свої місця в плані співвідношення ціна/якість. У світовому спорті, а особливо в топовому футболі, було чимало грошей, які не мали під собою економічних обґрунтувань. Ціни футболістів, зарплатня, виплати агентам – це все було дуже роздутим. Ця куля почала здуватися дуже швидко через пандемію коронавірусу. Сподіваюся, що незабаром ми почнемо дивитися на футбол як на спорт і бізнес-проекти, а не як на цяцьки у руках заможних людей.

Криза, яка склалася в Україні декілька років тому, позначалися на футболі дуже сильно. Зарплати футболістів і бюджети деяких клубів упали в 5, а то й більше разів. Тим часом у Європі витрати лише збільшувалися. Відступні за деяких гравців підходили вже до мільярдних розрахунків. Зараз європейський футбол переживає те, що український пережив дещо раніше. Клуби почнуть ретельніше рахувати гроші. Ринок має змінитися.

Щодо самої гри можуть відбутися зміни на краще. Тепер футболісту вже, мабуть, не буде достатньо мати гарний Інстаграм-акаунт, аби перейти в інший клуб. Агентам, можливо, відтепер знадобиться трішки більше, аніж кілька крутих відео в ТікТок, аби продати свого клієнта. Ймовірно, ми повернемося до тих часів, коли «Золоті м’ячі» давали за результати, а не за популярність.

Одразу себе поправлю, що я не хочу піддати сумнівам більшості нагород Мессі та Роналду. Щобільше, я вважаю, що варто просто спитати в Ліонеля та Кріштіану, скільки вони ще збираються грати, отриману кількість років розділити на два, роздати «Золоті м’ячі» порівну та скасувати нагороду, щоб не витрачати час на голосування. Це об’єктивно найкращі гравці сучасності, і поки вони виступатимуть, навряд чи щось зміниться. У нинішніх молодих гравців є талант, але й близько немає тієї харизми та тих речей, про які любить говорити Василь Кобін, коли згадує про характер.