«Зливні» мільйонери. Залежність зірок спорту від ставок відрізняється лише кількістю нулів

Флойд Мейвезер (у центрі) любить гроші, ставки на спорт і чоловіків з великими грудьми

Мільйони в унітазі життя

Колишній футболіст «Манчестер Юнайтед», «Ньюкасла», «Блекберна» і збірної Північної Ірландії Кіт Гіллеспі нині підробляє розповідями про своє минуле. Гравець, якого колись називали спадкоємцем Джорджа Беста, нині колесить по Великобританії з лекціями про те, як «профукав» (або проfuckав, що теж вірно) все зароблене за час кар’єри. Три години спогадів про «героїчне» лудоманське минуле оцінюються нині організаторами в 11-13 фунтів (ціна вхідного квитка). Ну і плюс Кіту перепадає щось від продажу слухачам власної автобіографії в твердій палітурці.

За зізнанням британця, під час кар’єри чинного гравця він витратив на гемблінг близько 7 млн ​​фунтів. Восени 2010-го року Гіллеспі був визнаний судом Белфаста офіційним банкрутом. Як кажуть, відігратися не зміг. Зараз Кіту тільки й залишається згадувати, як його, 18-річного молодика, привчив до походів в пункт прийому ставок легендарний сер Алекс Фергюсон. Тренер сам був не проти зробити ставку-другу, але публічно займатися подібним не бажав. Молоденький північноірландець деякий час був у нього свого роду беттинг-зброєносцем.

Гіллеспі залишається лише шкодувати про те, що він думав не тільки про м’яч

Вже потім, коли Гіллеспі став заробляти десятки тисяч фунтів на місяць, хлопцю остаточно «зірвало різьбу». Згадує нині своїм співчуваючим слухачам під час лекцій, що ставив буквально на все – від кінних скачок і собачих перегонів до крикету і настільного тенісу. «Купіть книжку, будь ласка» – тепер екс-футболісту «МЮ» тільки й залишається, що рекламувати свою автобіографію. Так, і ще він говорить, що більше ні ногою до букмекерів. Вже декілька років як. Вірите, сер Алекс?

Дізнавшись про «жалюгідні» 7 млн ​​фунтів, спущені в унітаз життя північноірландем, американський боксер Флойд Мейвезер, напевно, лише усміхнеться. Цей хлопець, на відміну від Гіллеспі, який, зізнаємося, ніколи не був топ-гравцем, відомий всій планеті. Як і його життя в стилі «бабкидівчататачки». Не маючи пристойної освіти і вихований батьком-наркодилером, зараз Флойд не просто ніжиться в променях заробленої на рингу слави. Він ще й усіляко пропагує абсолютно божевільний стиль беттинга. Сотні тисяч доларів за його ставками так і пурхають на заздрість «біднякам» з АПЛ.

Якби Мейвезер був більш розвинений інтелектуально, дешеві (хоча ні, вибачте, все ж не найдешевші) понти на кшталт позування в ліжку з гіркою банківських упаковок готівки навряд чи б з’явилися в його PR-арсеналі. Але хлопець, якого навіть багато знайомих жартома звинувачують у невмінні читати, чхати хотів на скромність. Улюблене хобі боксера – публікація в соцмережах купонів власних виграшних ставок. Суми з шістьма нулями вражають уяву молодняка, який «завдяки» Мейвезеру теж починає ставити – безсистемно і заздалегідь приречено.

Мало хто замислюється, чи такий вже успішний в ставках цей 38-річний темношкірий мужичок. Адже Мейвезер практично ніколи не публікує програшні купони.

От тільки якщо Флойд, мабуть, не особливо засмучується, програвши «сотню-другу» тисяч вічнозелених, то для звичайної людини пристрасть до азарту може перетворитися на катастрофу всього життя. У цьому сенсі Мейвезер – справжня рольова модель для величезної кількості молодих людей по всьому світу – являє собою приклад неосвіченого «пупа землі». Його публічно підігріта любов до гемблінгу – прямий шлях до злочинів і в’язниці для багатьох молодиків-послідовників, які «підсаджуються» на невмілі ставки з такою ж хвацькістю, як інші хлопці «з кварталу» – на голку.

І дуже шкода, що мало хто замислюється, чи такий вже успішний в ставках цей 38-річний темношкірий мужичок. Адже Мейвезер практично ніколи не публікує програшні купони. З чуток, що бродять навколо його персони багато років, боксер насправді більше втрачає кровно зароблених в результаті нерозумного беттинга, ніж одержує стабільний профіт. І вже точно цілком можна сумніватися в тому, що «дистанційно» заядлий беттор Мейвезер в горезвісному плюсі. Ось і доводиться бідоласі час від часу виходити на ринг і отримувати по фізіономії за (хоча б) гарантований гонорар. Втім, кар’єра Флойда, судячи з усього, вже підійшла до фіналу.

До речі, цікаво було б дізнатися, чи дійсно під час свого недавнього відвідування Москви з майстер-класом боксер вибрав момент і зайшов в ППС одного з букмекерів на столичній площі трьох вокзалів? А то подейкують, що після пиріжка з картоплею дуже захотілося йому поставити на гру ФНЛ.

Головний біль, що не минає

Коли-небудь Флойд напевно напише (ну або надиктує творчій групі літературних «рабів») книгу за мотивами своїх гемблінг-пригод. Поки ж хлопцеві на шаурму вистачає і без цього. А ось ще один екс-футболіст, шотландець Кевін Тведдл, солідарний з Гіллеспі в тому, що зайвий фунт в кишені від продажу автобіографії ніколи не завадить. Колишній атакуючий хавбек «Мазервелла» і «Сент-Джонстона» міг, за його словами, витратити всю свою зарплату за рік в клубі (порядку 150 тис. фунтів) на «кляті ставки».

Кевін Тведдл: продам пару книг – і всі гроші в сім’ю, обіцяю

У книзі «Життя на грані» Тведдл покаянно згадує, як брав кредити в банках під заставу свого будинку, після чого знову (і знову, і знову …) витрачав всю готівку у букмекерів. Часом і вигравав великі суми, не без цього, але ніколи не міг втриматися від спокуси поставити весь «плюс» на черговий «вірняк», щоб потім битися головою об стіну після нового програшу.

Колишній футболіст пише, що спокусився навіть на шкатулку власної бабусі. Та зберігала в ній гроші, які відкладала з пенсії на власні похорони. Кевін потроху тягав у старенької купюри (всього вкрав близько 10 тис. фунтів). Та так нічого і не помітила. «Я все ж зазвичай повертав потім узяте – принаймні, їй» – картає себе за минуле недолуге життя шотландець. У свої 44 роки цей 190-сантиметровий чоловік з набряклим обличчям  виглядає як типовий завсідник пабу. Як і Гіллеспі, він говорить, що зі ставками давно зав’язав. Потроху розвиває невеликий бізнес (фірму з декорування приміщень) та рахує «капаючі» копієчки з продажу на ресурсі Amazon своєї автобіографічної сповіді. До речі, витратив за період інфернального лудоманства Кевін приблизно 1,2 млн фунтів.

З його любов’ю до відвідування сайтів букмекерів хлопця більше не бажають бачити у своїх складах серйозні команди

А ось тут, на фото нижче, ви бачите ще одного британського приборкувача м’яча з породи «лудоман невиліковний». 32-річний Майкл Чопра перед стартом нинішнього сезону підписав контракт з шотландським клубом «Аллоа», що виступає у другому за силою дивізіоні країни. З його зайвою вагою і невиліковною любов’ю до відвідування сайтів букмекерів хлопця більше не бажають бачити у своїх складах серйозні команди. Однаково він більше думає не про футбол, а про день зарплати, коли зможе «все відіграти». До слова, за час кар’єри Чопра, як одного разу, випивши, розповів він сам товаришам по команді, «злив» на ставках не менше 2 млн фунтів.

Свіже фото лудомана Майкла Чопра у формі «Аллоа»: коли у нас зарплата?

Подейкують, що в минулому році Чопра уклав контракт з індійським клубом «Керала Бластерс» заради того, щоб якнайдалі виїхати з Великобританії від своїх численних кредиторів. Адже ще 2012-го року букмекери надсилали колекторів прямо на тренування «Іпсвіча», за який у той час грав форвард. Чопра декілька разів лікувався від гральної залежності. Мабуть, на відміну від своїх старших колег, він витратив ще не всі наявні гроші. Подорож футболіста в глибини беттингового психозу триває.

Колишній зірковий захисник «Арсеналу» і збірної Англії раніше сам був випивакою і лудоманом. Але зміг зупинитися

Тоні Адамс, екс-зірка англійського футболу, таких клієнтів як Чопра, побачив в останні роки чимало. Колишній зірковий захисник «Арсеналу» і збірної Англії нині є співвласником клініки для хворих різними формами залежності людей. Адамс раніше сам був випивакою і лудоманом. Але зміг зупинитися. І зараз допомагає «повернутися до життя» таким не останнім в британському футболі хлопцям, як Меттью Етерінгтон (екс- «Вест Гем» і «Сток», програв понад 1,5 млн фунтів на покері і кінних скачках), Дітмар Хаманн (екс- «Ліверпуль» і «Манчестер Сіті», одного разу програв на одному матчі з крикету 300 тис. фунтів, всього ж – понад 2 млн фунтів за кар’єру) і багатьом іншим. Якщо в європейському футболі нині складно знайти професійну команду, у складі якої б не грав хворобливий лудоман, то в північноамериканських спортивних лігах справа йде трохи інакше. Вірніше, атлети напевно шпурляють кровно зароблені на ставки і тут, ось тільки спливають подібні випадки на поверхню вкрай рідко. Як правило, вже після завершення кар’єри місцеві топ-атлети перестають приховувати пристрасть до гемблінгу від мас-медіа (яскравий приклад – екс-зірка НБА Чарльз Барклі, великий любитель просадити за покерним столом по $10-20 тис. за ніч).

«Ігроманію можна назвати не тільки психологічною проблемою, але й безперечно захворюванням головного мозку, нехай навіть і в простій формі», – вважає доктор Тімоті Фонг з Каліфорнійського університету, який очолює в ньому Програму досліджень азартних ігор. На думку фахівців, повсякденні граничні стани депресії і ейфорії, що часто супроводжують гемблерів, однакові для всіх «ставочників», незалежно від сум, якими оперує людина. Ідентичний по жорстокому впливу на серцево-судинну систему стрес на межі з неврозом може бути викликаний програшем як $10, так і $1 млн.

Справа не в сумі, все вірно. Флойд Мейвезер, за непідтвердженими даними, заборгував несхильним до сентиментів панам з числа представників тіньового грального бізнесу набагато більше, аніж усі його публічно демонстровані «на камеру» виграші. І такий неминучий головний біль може бути набагато сильніший звично спійманого хука або джеба.