У чому відмінність алкогольної та наркотичної залежностей від лудоманії: роз'яснення психолога

Владислав Стародубцев

Денис Старков, сертифікований психолог, президент Українського інституту практичної аддиктології – про причини поширення лудоманії серед підлітків, відмінності гральної залежності від алкогольної чи наркотичної, необхідність можливості обмеження гравця психіатрами.

У чому відмінність алкогольної та наркотичної залежностей від лудоманії: роз’яснення психолога

«Яка наразі ситуація з гральною залежністю в Україні? Я зайду не з законодавчого боку, бо про це краще говорити з юристом. Я зайду з боку гравців.

Ця проблема почала посилюватися десь років п’ять тому. З’явилося багато підлітків, які грають. Великі програші, батьки шоковані. Складність цієї проблеми в тому, що її пізно виявляють.

Якщо підлітка, який вживає наркотики, можна помітити швидко, то такого, хто грає, – тільки тоді, коли батькам телефонують колектори. Ця проблема з’явилася не тільки через економічну та соціальну кризу.

Зараз багато розмов про закон із регулювання грального бізнесу. Але мені здається, що проблема не стільки в самому регулюванні бізнесу, скільки в контролі швидких кредитів.

У нас божевільний доступ до миттєвих кредитів – школяр у 16 років отримав паспорт, отримав в Інтернеті кредит і програв його. І при цьому нараховуються величезні відсотки – підліток 30% програв, а інші 70% – вже накручена сума.

Постійно трапляються історії, як колектори телефонують батькам і починають погрожувати життю і здоров’ю дитини. І це реальність у нашій правовій державі.

Відмінності алкогольної та наркотичної залежностей від лудоманії? Хімічна залежність так чи інакше діє на префронтальну кору головного мозку, цим самим знижуючи інтелектуальні здібності, процеси мислення й усвідомлення. Тобто хімічна дія притупляє функціонування кори.

З ігроманами цього не відбувається, хімічного притуплення як такого практично немає.

Це одночасно і плюс, і мінус: з одного боку, гравці можуть мислити і усвідомлювати, а з іншого – ці процеси наче залучені до захисту їхньої гри. Тобто формується набагато сильніший психологічний захист, до ігромана складніше достукатися і налагодити контакт. Усі залежні схильні до брехні, але лудомани – особливо.

Траплялися випадки, коли доросла людина сама прийшла, сама платила за лікування, а через рік зізналась, що весь цей час грала.

Що робити владі та представникам бізнесу, щоб розв’язати питання гральної залежності? Я вже говорив про швидкі кредити, бо це центральне питання.

Я читав і профільний закон, формально він цілком адекватний, а ось наскільки його виконуватимуть, це вже інше питання. Щодо дискусії про те, хто ж саме має обмежувати доступ до казино, я вважаю, що це мають робити психіатри.

За законом, якщо гравець сам себе обмежив, то він сам може і повернутися до гри. Тому це має бути завданням психіатричної служби – гравець приходить, професіонали ставлять йому діагноз, дані вводять у систему, і людина обмежується від гри. Звісно, це стосується й онлайну, необхідно забороняти доступ до України тим операторам, які ігнорують закони та місцеві правила роботи», – підсумував пан Старков в інтерв’ю Youtube-каналу LC News.

Як повідомляв «Рейтинг Букмекерів», директор департаменту внутрішньої політики Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) Ігор Петренко розповів, чому легальним операторам буде невигідно допускати осіб з гральною залежністю до гри.