Психологиня озвучила причини розвитку лудоманії серед дітей та дорослих

Катерина Гольцберг – про лудоманію

Які бувають періоди прояву залежності?

За її словами, залежність від азартних ігор проявляється не одразу, тому. До прикладу, у підлітковому віці дитина може навіть не помітити надлишкову захопленість одним з видів гемблінгу. У середньому період формування лудоманії триває від одного до трьох років, каже психологиня. 

«У моїй практиці були випадки, коли така залежність зустрічалася у дітей віком 8−9 років. При цьому вони стають дуже агресивними, починають громити усе навколо, коли їм не дозволяють грати. Ця агресія, імпульсивність, підвищений рівень тривожності і схильність занурюватися у віртуальний світ можуть сприяти розвитку ігрової залежності. 

Людина не завжди може розуміти наслідки своїх дій, вона втягується у цю залежність. Виникає ілюзія, що від її дій щось залежить.

Якщо у казино людям дають виграти, щоб вони відчули цей момент, — в сучасних відеоіграх існують так звані «донати» або платні покупки. Донатити можуть як діти, так і дорослі, і часто користувачі не контролюють різницю між виграними і витраченими коштами», – пояснює пані Катерина. 

Гольцберг каже, що ключовий момент настає тоді, коли людина вперше чогось досягає в грі і отримує виграш  – саме цієї миті в індивіда може сформуватися відчуття власної реалізації у частині заробітку грошей. 

Згодом починає формуватися ланцюг взаємопов’язаних подій, що нерідко призводить до ефекту відриву від реальності. У цьому і криється головна небезпека, оскільки саме у той період дитина може красти гроші у батьків, а дорослі усе більше заглиблюються у боргову яму. 

«Фінальна стадія — це систематична гра, коли людина втрачає інтерес до реального життя.

Дорослих перестає цікавити їхня сім’я, дитину перестає цікавити її навчання, виникають проблеми взаємовідносин, з’являється інше коло спілкування з людьми в інтернет-спільнотах, які також грають».  Люди починають зловживати довірою близьких і нерідко обдурюють членів сім’ї. 

Якими можуть бути причини розвитку лудоманії?

«У людини виникає залежність від емоцій в процесі гри, коли вона отримує від цього адреналін. За формування залежностей відповідає гормон дофамін, який відповідає за отримання задоволення», – розповідає Гольцберг. 

Окрім особливостей характеру людини, структури її особистості, комплексів та інших психологічних факторів, серед причин розвитку ігрової залежності виокремлюють нереалізовані дитячі фантазії, страх і  відпрацювання будь-якої агресії. Психологиня, яка щодня працює з дітьми, констатує, що залежність від азартних ігор може виникнути у підлітків, у яких спостерігається брак батьківської уваги і спілкування. 

«Найцікавіше, що батьки також часто можуть бути залежними, наприклад, від соцмереж. Дитина формує свою поведінку на основі цього», — підкреслює психологиня.

«Причиною відходу від реальності можуть бути і сімейні конфлікти: щоб втекти від проблем, діти просто починають грати, і це, звичайно, не покращує ситуацію». 

До списку імовірних причин ігроманії, окрім вищезгаданих, лікарі відносять психологічні порушення, соціальні фобії, через які людина боїться міжособистісних відносин і поступово бере на себе інші ролі.

Ще один важливий фактор – можливо, найважливіший – це фінансовий аспект. Наразі ми живемо у світі, де бачимо агресивну рекламу гемблінгу фактично на кожному кроці. Проблема більшості маркетингових кампаній у тому, що за вони формують хибне уявлення, мовляв, азартні ігри – це спосіб заробітку, а не розваги. 

Про методи лікування 

«Як правило, люди з ігровою залежністю не звертаються за допомогою до фахівців самостійно. Коли близькі бачать, що людина втратила інтерес до сім’ї, навчання, роботи або життя в цілому, — вони ведуть її до фахівців. Найчастіше це відбувається, коли залежність людини починає заважати близьким. 

У рідкісних випадках, коли людина усвідомлює, що його її змінилося на гірше, — вона може вирішити звернутися за психологічною допомогою самостійно», – ділиться досвідом Гольцберг в коментарі НВ.

Найважливіше у лікування цієї залежності – це визначення і усвідомлення її причин, переконана психологиня. У випадку з дітьми або підлітками вона радить дати їм можливість більше спілкуватися з батьками. 

«Від ігроманії немає швидкого лікування. Головні методи — це метод заміщення або метод малих кроків, які передбачають поступове зниження ігрової активності. Це може бути дуже ефективно, але це відбувається доволі довго. І часто при реалізації таких методів трапляються зриви» 

У випадку з ігроманією дуже складно чимось замінити яскраві емоції та враження від самого процесу гри і тим більше від виграшів, тому критично важливо налагодити звичний ритм життя, змістивши вектор поглядів і думок на інші важливі речі. 

«Тут важливо швидше встановити режим дня, відновити сон, оскільки ігромани люблять грати вночі, коли ніхто не заважає, додавати фізичні навантаження. Лікування від ігроманії – це тривалий процес, який не дозволяє що-небудь вирішити разовим відвідуванням психолога». 

Гольцберг впевнена, що лікування лудоманії та ліквідація її наслідків – це командна роботу усієї рідні, яка оточує людину із залежністю. Без участі сім’ї, самотужки приборкати лудоманією надзвичайно складно.

Про наслідки

Окрім загублених місяців, років і втрачених коштів, лудоманія призводить до розвитку серйозних психологічних проблем. Зрідка – до розвитку депресії і суїцидальних настроїв.

«Наслідки ігрової залежності – це втрата всіх контактів, як і у випадку з алкогольною чи наркотичною залежністю. Коли людина залежна — вона ізольована від суспільства, певною мірою добровільно або, наприклад, коли саме суспільство її відкидає», – наголошує психологиня 

Наостанок Гольцберг акцентувала на бажанні самого залежного, позаяк без цього усі зусилля рідних, лікарів та багатогодинні сеанси терапій не матимуть бажаного ефекту, особливо якщо мова про агресивну форму лудоманії. 

«Близьким важливо не залишати таку людину наодинці з проблемою, адже вона навряд чи зможе сама собі допомогти. Потрібно всіляко намагатися витягнути її з цієї ситуації. Допомога близьких, їх підтримка, вміння витримувати напругу, пов’язану з бажанням продовжити грати, вкрай важливі», – резюмувала вона. 

Як повідомляв «Рейтинг Букмекерів», днями психотерапевт Дмитро Білоус дав кілька порад щодо того, як боротися з залежністю від азартних ігор. 

У чому відмінність алкогольної та наркотичної залежностей від лудоманії: роз’яснення психолога

Ризик величезний: експерт розповів, чому операторам буде невигідно допускати лудоманів до гри