Ось ми й дочекалися фіналу Євро 2021 (2020). Рівно місяць тому 24 збірних, кожна зі своїми надіями та сподіваннями, взяли старт у першому повноцінному постпандемічному турнірі. Турнірі, перенесеному на рік, але ж, нарешті, з глядачами, зі справжньою, а не віртуальною підтримкою власних фанатів з трибун стадіонів, які приймали поєдинки фінальної частини чемпіонату Європи. Шкода прощатися з цим великим футбольним святом, проте попереду нові цікаві змагання, адже незабаром старт нового футбольного сезону. Прощавай, Євро-2020!
У першому півфіналі одна одній протистояли команди з півдня Європи. Дві різні футбольні школи, «катеначо» та «тікі-така» – акцент на захисті власних воріт та володіння м’ячем як основні принципи, на яких будується гра опонентів. Втім, попри деякі побоювання, у вівторок ми побачили цікавий та змістовний поєдинок, переможця якого виявила лише серія післяматчевих пенальті.
Вже у першому таймі суперники показали, що не будуть грати на 0:0, шукаючи свої шанси в атаці. Іспанці традиційно тримали м’яч, італійці небезпечно контратакували. Проте, до перерви голів забито не було. На початку другої половини зустрічі К’єза спочатку перевірив Унаї Сімона ударом з правого флангу, а незабаром забив з протилежного. Це Доннарумма швидко розпочав контрвипад своєї команди, м’яч дістався до штрафного майданчика «Фурії Рохи», де Федеріко підхопив його та відкрив рахунок влучним обвідним ударом. Міг відзначатися Оярсабаль, але не влучив по м’ячу з вигідної позиції. За 10 хвилин до кінця основного часу матчу Альваро Мората, обігравшись з Ольмо, таки забив у відповідь, перевівши гру до екстратаймів (1:1). У додаткові пів години більше атакували іспанці, ніби відчуваючи, що їм не слід доводити справу до «футбольної лотереї». Але «Скуадра Адзурра» відбилася, а одинадцятиметрові удари пробила влучніше (4:2).
У іншому півфінальному поєдинку сильнішого виявляли дві північні команди. Колектив Гарета Саутгейта на лондонському «Вемблі» приймав завзятих та цілеспрямованих данців.
Як і передбачалося, матч виявився досить складним для господарів поля. Вперше на цьому турнірі Джордану Пікфорду довелося діставати м’яч з сітки власних воріт. Цікаво й те, що Міккель Дамсгор забив перший на цьому Євро-2020 гол прямим ударом зі штрафного. Незабаром Каспер Шмейхель відбив удар Рахіма Стерлінга в упор, але англійці все ж таки зрівняли рахунок, коли м’яч після прострілу Сака від К’яєра відскочив у сітку воріт Данії (1:1). Голкіпер данців ще неодноразово рятував свою команду, відбив навіть удар Кейна з доволі неоднозначного пенальті у додатковий час поєдинку, але не зміг завадити форварду «Трьох левів» зіграти на добиванні. 2:1 – і англійці й вирішальний поєдинок турніру зіграють на домашній арені.
Востаннє на чемпіонатах Європи Італія та Англія зустрічалися у чвертьфіналі у 2012 році. Тоді основний та додатковий час завершились нульовою нічиєю, а у серії пенальті вдача посміхнулася італійцям. Двома роками пізніше вже на чемпіонаті світу підопічні Чезаре Пранделлі перемогли 2:1, але тоді обидві команди не вийшли з групи, програвши конкуренцію Уругваю та Коста-Риці. У березні 2015 та 2018 років два контрольні поєдинки суперників завершились нічиїми з однаковим рахунком 1:1.
Італія (4-3-3): Доннарумма – Емерсон, К’єлліні, Бонуччі, Ді Лоренцо – Барелла, Жоржиньйо, Верратті – Інсіньє, Іммобіле, К’єза.
Англія (4-2-3-1): Пікфорд – Шоу, Магуайр, Стоунз, Уокер – Філліпс, Райс – Стерлінг, Маунт, Сака – Кейн.
Навряд чи наставники команд здивують вибором стартових «одинадцяти». Скоріш за все, Італія та Англія вийдуть на матч у складах, ідентичних тим, які розпочинали півфінальні поєдинки.
Напевне, вихід нинішньої пари опонентів до вирішального матчу є найбільш справедливим підсумком місяця турнірних змагань. «Скуадра Адзурра» та англійці підійшли до фіналу з чотирма перемогами та двома нічиїми в основний час попередніх зустрічей. Вони «вибили» зі змагань таких серйозних суперників, як Бельгія, Іспанія та Німеччина. Згоден з тим, що явного фаворита у цьому протистоянні немає. Та невеличка перевага «трьох левів», котрих підтримуватимуть трибуни домашнього стадіону, може стати й додатковим фактором тиску на футболістів. Мені здається, що у нашому поєдинку заб’ють обидві команди, 90 хвилин навряд чи виявлять переможця, а чемпіонами Європи стануть ті, слова Вінстона Черчилля про яких винесені в заголовок прогнозу. Мої симпатії на боці італійців, які, як зауважив Леонардо Бонуччі, не «співають гімн» – вони «його ЖИВУТЬ»!