Партнер Parimatch Максим Ляшко, який займається реалізацією корпоративної стратегії холдингу, поділився своєю думкою про легалізацію грального бізнесу на території України.
Партнер Parimatch: «Гральний бізнес неможливо розвивати без врегульованого податкового поля»
Партнер Parimatch Максим Ляшко висловився про узаконення азартних ігор в Україні. Його слова передає видання «НВ Бізнес».
– Чи задоволена українська індустрія азартних ігор і ваша компанія зокрема прийнятим законом?
– Сам факт того, що такий закон прийнятий – величезний прорив. Україна стала останньою в Європі та однією з останніх країн у світі, де легалізований цей вид бізнесу. Якщо не враховувати країни, в яких з релігійних причин беттинг або онлайн-казино заборонені, у світі залишилося не так багато держав, де це питання не врегульоване. Всі цивілізовані країни вже врегулювали діяльність індустрії: хтось сорок років тому, хтось – більше, але скрізь це абсолютно нормальний вид бізнесу. Однак те, що більше десятиліття гральний бізнес був поза законом, призвело до певного осуду і пильної уваги до цієї індустрії в Україні. В інших європейських країнах ми не стикаємося з таким акцентом на галузі: вона рівно така ж, як і інші галузі розваг.
Якщо говорити про конкретні пункти прийнятого закону, то ми як компанія вважаємо дуже прогресивним, що в документі врегульовані всі види бізнесу, що ми не пішли шляхом наших найближчих сусідів, де, наприклад, беттинг дозволений, а, онлайн-казино – ні. Наприклад, у Білорусі довгий час був дозволений тільки онлайн-беттинг і всього півтора року тому там дозволили оперування для онлайн-казино: усвідомили, що всі гравці, які хотіли б отримати цю послугу, отримують її за кордоном за допомогою інтернету. Звичайно ж, краще робити це на своїй території. Все, що забороняється, формує тіньовий бізнес, офшорний бізнес, а це – збитки державі.
Іншим важливим і правильним кроком стала прив’язка бренду до ліцензії. Це свідомо нівелює практику, коли одна компанія може отримати одну ліцензію, але оперувати безліччю брендів, здаючи їх в оренду або суборенду. З точки зору держави, це правильний підхід: якщо ти хочеш оперувати декількома брендами – купуй ліцензії. Цей підхід не так часто зустрічається за кордоном, але в тих країнах, де він є, набагато вище дисципліна операторів – і щодо публічних умов, які вони пропонують гравцям, і у взаєминах з регулятором. Коли у тебе один бренд, ти втрачаєш бізнес в країні, коли у тебе 20 брендів – ти втрачаєш лише один з 20 брендів, диверсифікація активів дуже висока.
Єдине, що для нас є темною плямою в історії з легалізацією грального бізнесу, – той факт, що закон прийнятий і підписаний (хоча вимагає деяких технічних уточнень), але немає позиції держави щодо оподаткування індустрії. Зміни до Податкового кодексу так і не були прийняті, хоча ми не раз чули в риториці держави, що прийняття закону і зміни до Податкового кодексу будуть йти одночасно. Сьогодні фактично закон прийнятий, а зміни в податкове законодавство пройшли розгляд комітету, але навіть не були розглянуті Радою в першому читанні.
Тому, в майбутньому у кожного оператора (і в іноземного насамперед) будуть виникати питання як заходити на ринок України, якщо податкове поле не врегульоване. У тому вигляді, в якому воно знаходиться зараз, бізнес розвивати неможливо.
– Чому?
– Змінами до Податкового кодексу, прийнятими ще кілька років тому, були встановлені ставки оподаткування доходів від гральної індустрії. Але ці зміни приймалися під іншу концепцію: коли платяться спеціальні податки, але сама плата за ліцензії – незначна. Поточний же закон встановлює дуже високу вартість ліцензії – вона входить в топ-5 найдорожчих у світі й дорожче, на око, лише в деяких штатах США (а якщо брати співвідношення ВВП і чисельності населення, то, думаю, ми – світові лідери за вартістю ліцензії). За вкрай високої вартості ліцензії зараз Податковий кодекс передбачає (у беттинговому бізнесі) 18% податок на валовий ігровий дохід (GGR), 18% податок на прибуток, 18% повинен заплатити гравець за виграш, ну і, звичайно, військовий збір. Це, повторюся, на додачу до високої вартості ліцензії для компаній.
В таких умовах ми не віримо, що іноземний капітал прийде на територію України. Та й гравцеві нема чого приходити й грати на майданчику з вітчизняною ліцензією, якщо на ній потрібно платити податок, у той час, як можна грати, наприклад, у Білорусі чи Польщі, за будь-якою світовою міжнародною або навіть офшорною ліцензією, і не платити нічого. Як мотивувати такого гравця перейти та грати далі під ліцензією України – складно припустити. Матеріальні фактори мотивації гравця – негативні.
Максим Ляшко відповідає за юридичний, фінансовий і комунікаційний напрями діяльності холдингу Parimatch. З 2016-го року він очолював юридичну команду, а у 2018-му став партнером. У Parimatch Ляшко також займається реалізацією корпоративної стратегії холдингу.