Може здатися неймовірним, що гравці «Ліверпуля» і «Манчестер Юнайтед» змовилися між собою для «договірняка». Втім, саме це і сталося в далекому 1915-му році, коли вирувала Перша світова війна, але футбол продовжувався, зокрема матчі найвищого англійського дивізіону.
Скандал з договірним матчем в Англії, також відомий як скандал Великої п’ятниці, стався після гри Першого (головного) дивізіону Футбольної ліги між «Ман Юнайтед» і «Ліверпулем» на стадіоні «Олд Траффорд» 2-го квітня 1915-го року.
У сезоні 1914/15 «МЮ» боровся за виживання, і під кінець чемпіонату йому потрібні були очки для того, щоб не вилетіти до Другого дивізіону. «Ліверпуль» тоді знаходився в середині турнірної таблиці та особливо не потребував залікових пунктів. На той момент уже розпочалася Перша світова війна: до кінця березня 1915-го року було зрозуміло, що всі офіційні футбольні турніри в Англії після завершення сезону будуть припинені на невизначений термін, що мало спричинити безробіття та відсутність заробітку в професійних футболістів.
В той день «Манчестер Юнайтед» виграв у «Ліверпуля» вдома з рахунком 2:0, обидва голи забив Джордж Андерсон. Суддя та деякі спостерігачі помітили, що мерсисайдці грали надто спокійно, не докладаючи зусиль. Також у матчі був нереалізований пенальті, коли за рахунку 1:0 на користь «Юнайтед» Патрік О’Коннелл промахнувся у ворота «Ліверпуля».
Попри те, що О’Коннелл пробив сильно повз ворота (майже у бік кутового прапорця), він не сильно засмутився, а навпаки сміявся та був упевненим, що його команда зможе забити ще. Справді, на 75-й хвилині «дияволи» оформили другий гол, після чого жодна з команд особливо не намагалася змінити цифри на табло.
Програмка до матчу 2-го квітня 1915-го року між «МЮ» і «Ліверпулем»
Глядачам, які були присутніми на «Олд Траффорд» (12 000), гра не сподобалася навіть попри те, що господарі вели в рахунку і зрештою здобули перемогу: протягом матчу з трибун чувся свист. Головний тренер «Манчестер Юнайтед» Джек Робсон пішов зі стадіону ще до закінчення поєдинку, адже був незадоволений тим, що відбувається на полі.
Після матчу стало відомо про великі суми грошей, поставлені на перемогу «МЮ» з точним рахунком 2:0 (коефіцієнт складав близько 8.00). Букмекери заморозили виплати виграшів та повідомили, що заплатять 50 фунтів за інформацію, яка зможе допомогти у розслідуванні. Футбольна асоціація Англії провела власне слідство та виявила факт змови деяких футболістів обох команд.
Було встановлено, що у ній брали участь Сенді Тернбулл, Артур Воллі та Інок Вест з боку «Ман Юнайтед» і Джекі Шелдон, Том Міллер, Боб Перселл та Томас Ферфол з боку «Ліверпуля». Шелдон, який раніше грав за «Юнайтед», був визнаний головним організатором змови.
Гравці «Ліверпуля» зліва направо: Томас Ферфол, Том Міллер, Боб Перселл і Джекі Шелдон
Під час розслідування гравець мерсисайдців Фред Пегнем дав свідчення, що перед грою до нього підійшов Джекі Шелдон і запропонував 3 фунти за участь у злочинній схемі, але він відмовився. Водночас футболіст «дияволів» Біллі Мередіт заперечував свою участь в цьому, але зізнався, що мав певні підозри, коли під час гри ніхто не віддавав йому пас.
В грудні 1915-го року всі семеро футболістів, визнані винними у змові з метою заробітку грошей, були довічно дискваліфіковані. Футбольна асоціація Англії дійшла висновку, що «договірняк» був ініційований гравцями без участі керівництва їхніх клубів, тому останні не отримали штрафів та зняття очок.
Футболіст «МЮ» Інок Вест категорично протестував проти дискваліфікації, заявивши про свою непричетність, та навіть подав позов про наклеп. Проте він двічі програв у суді, після чого виступав в Ірландії під вигаданим ім’ям, був викритий та знову відсторонений.
Гравець «Манчестер Юнайтед» Інок Вест
Загалом дискваліфікація гравців обох команд не мала негайного ефекту, оскільки до моменту її винесення офіційні футбольні змагання на території Великої Британії були припинені у зв’язку з Першою світовою війною.
Футбольна асоціація Англії оголосила, що довічний бан футболістів може бути скасовано, якщо вони вступлять до лав Британської армії та візьмуть участь у бойових діях. Погодилися всі, крім того ж Інока Веста. Сенді Тернбулл загинув 3-го травня 1917-го в битві при Аррасі. Артур Воллі був серйозно поранений у битві при Пашендейлі, але вижив і навіть продовжив грати у футбол після війни.
У 1919-му році з усіх учасників змови, крім Веста, було знято довічну дискваліфікацію (із Сенді Тернбулла – посмертно). Офіційні турніри в Англії відновилися у сезоні 1919/20. Продовжили грати троє гравців «Ліверпуля» (Шелдон, Міллер та Перселл) і один гравець «Ман Юнайтед» (Воллі). Ферфол завершив кар’єру, а Весту зняли дискваліфікацію лише у 1945-му, коли йому було вже 59 років.
«Олд Траффорд» з висоти пташиного польоту на початку XX століття
Хоча мотив цих футболістів, які влаштували договірний матч, був суто фінансовим, а не турнірним – ті два зароблених очки за перемогу над «Ліверпулем» допомогли манкуніанцям посісти 18-те місце (загалом 30 очок) і уникнути вильоту до нижчої ліги, випередивши на 1 бал «Челсі» з 19-ої позиції.
«Пенсіонери» тоді номінально вибули з Першого дивізіону, але ще до початку сезону 1919/20 Футбольна ліга розширила чемпіонат до 22-х учасників, тому «Челсі» залишився в елітному колективі англійських команд.
Єдиним клубом, який все ж вилетів з найвищого дивізіону, став «Тоттенхем»: він посів останнє місце в турнірній таблиці, набравши 28 залікових пунктів. До слова, чемпіонство 1915-го року в Англії здобув ніхто інший, як одвічний суперник одного з двох героїв цієї статті – «Евертон».