Ігроманія: що робити, якщо не можеш зупинитися?

Для людей, які страждають нервовими, психічними захворюваннями, властиво заперечення проблеми. «Ну так, я п’ю кілька разів на тиждень, але ж я можу зупинитися, який же це алкоголізм!», – Скаже будь алкоголік. «Так, я роблю ставки багато років, постійно в пристойному мінусі, але мені просто не щастить, скоро все зміниться», – вважає всякий ігроман. Але, на жаль, залежність – це те, від чого людина не може взяти і просто відмовитися, яким би простим йому це не здавалося.

– Ігроманія – серйозне захворювання, – пояснює Роман Герасимов. – І як будь-якого іншого захворювання, у неї бувають різні стадії. За допомогою, як правило, звертаються або їх приводять, вже люди, які зазнали серйозних втрат через ігроманії. Це, можна сказати, основний «симптом» – втрати. Втрати фінансові, соціального статусу, особистих відносин – найчастіше через борги. Через це втрачаються друзі, близькі. Можуть виникати проблеми з законом на тлі невиплачених кредитів, люди можуть звертатися навіть до кримінальних структур в пошуках грошей. Всі це розуміють і бачать, але зупинитися не можуть. Це і є ознака залежності від ігор – вони не в змозі припинити без сторонньої допомоги.

У кожної людини своє дно, досягаючи якого, він може самостійно прийти у клініку. Хтось усвідомлює, наскільки опустився, крадучи у близьких. А хтось і опинившись на самоті під парканом, при смерті, шукає способи грати. Зазвичай залежна людина до останнього заперечує свою проблему, наявність ігроманії. Адже якщо він її визнає, то повинен буде припинити грати. А заперечення дозволяє йому продовжувати, пояснюючи це різними мотивами – у мене просто була чорна смуга, ось-ось мені пощастить, я просто не набрався досвіду.

– Таких пацієнтів найчастіше призводять до психотерапевта близькі або ж вони приходять під тиском своїх рідних, – розповідає психотерапевт. – Але приходять і самі ігромани, це теж не рідкість. Приходять, якщо знають, куди йти. У моїй практиці є характерний приклад. Коли ще азартні ігри в не були під забороною і не регулювалися, до 80% ігроманів, які прийшли на програму реабілітації, потрапляли до нас через візитки, які поширювалися в ігрових залах, казино. Це дуже важливий психологічний момент: у гральних закладах, програвши, людина усвідомлює, що так далі не можна. Через день-два він знову буде охоплений грою, але якщо у цю мить, так би мовити, прозріння, у нього перед очима буде інформація, він може звернутися за допомогою. І це реальний шанс вибратися з цієї ситуації для нього.

Чи існують деякі особливості в ігроманів, які не в силах перервати свою гру на спортивних ставках? За словами фахівця, часто ігрова залежність буває змішаною. А любителів ставок відрізняє віра в фактор аналізу, а не сліпої удачі. Хоча насправді від аналізу вони далекі.

– У моїй практиці було досить пацієнтів, які грали у букмекерських конторах, – розповідає Роман Герасимов. – А ще частіше ігроманія була змішана, тобто людину вабили будь-які азартні ігри на гроші – ставки, автомати, казино, покер, і навіть біржова гра відноситься до цієї категорії. Особливість тих гравців, які роблять ставки, в їх ставленні до себе. Вони вважають себе непоганими аналітиками, проробляють певний інтелектуальний труд. Загалом, не вважають, що покладаються тільки на удачу, і вірять, що все залежить винятково від них. Дійсно, існують люди, які діють беземоційно, покладаються тільки на розрахунок, їх цікавлять ставки або біржова гра як форма заробітку. Вони повинні частіше вигравати або ж як мінімум приблизно в рівних пропорціях перемагати і програвати.

Отже, якщо людина постійно більше втрачає у грошах, але при цьому не обмежує себе, а продовжує і навіть піднімає ставки, то ніякої аналітики та розрахунку за цим немає, це вже прояв ігроманії. І гравця від аналітика відрізняє те, що його цікавить не виграш, як би він собі це не вселяв.

– Його «наркотик», якщо так можна висловитися, – це азарт, збудження від самої гри, сплески високого рівня емоційного стану, як позитивні, так і негативні. Ейфорія перемоги, відчай поразки – гравець хоче їх відчувати постійно, і це тягне його ставити знову і знову. Професійні гравці заробляють своєю грою, тому у їхніх діях немає місця емоціям, тільки розрахунок. Ігромани ж, навіть якщо вони непогано розбираються у ставках, діятимуть на емоціях і нелогічно, бо це змушує відчувати більше збудження, страх програти і бажання перемогти. Точка неповернення тут – коли гра із задоволення перетворюється у проблему, яка змушує втрачати все більше грошей.

Але дуже небагато здатні цей момент відчути. Тому що, навіть втративши задоволення від процесу, вони бачать перспективу його отримання в майбутньому. Тому залежним людям дуже важко слідувати слогану британської соціальної реклами When fun stops – stop.

Хто найчастіше страждає від ігроманії? Психологічний образ зрозумілий: вона властива залежному типу особистості. І для цього типу форма залежності не має вирішального значення.

– Просто на життєвому шляху йому попалися букмекерські контори, казино або автомати, а міг попастися алкоголь, наприклад. Або, що навіть частіше, він залежить і від алкоголю теж, – каже психотерапевт. – Ігромани – це досить широкий соціальний контингент. Якщо говорити про особистий досвід, то найчастіше йдеться про середній клас або трохи нижче. Це не самотні люди – найчастіше сімейні, з дітьми. У них присутня певне незадоволення своїм соціальним становищем або ситуацією в родині, є бажання відчувати себе значущим. Людина думає – я зірву куш і забезпечу всю свою сім’ю. Такий «смачний» варіант халяви, тим більше, що перед очима приклади, коли людина поставила мало, виграла багато і стала героєм. Але насправді я описав тільки один характерний портрет з десятка. Є багато й інших прикладів – інша мотивація, інший соціальний статус. Портрет ігромана – це точно не вузький портрет.

Перше правило лікування ігроманії – це визнання хворим своєї залежності. Як тільки він її усвідомлює і повністю відмовиться від гри, він встане на шлях одужання. Зрозуміло, що це непросто. І потрібно утримання від гри, причому не тимчасове, а повне.

– Золота мрія будь-якого залежного – це контролювати процес споживання, речовини, напою, ігри. Але правда в тому, що це неможливо, – наполягає Роман Герасимов. – Не можна навчити ігромана відповідальній грі. Як тільки він знову почне ставити, він стане на шлях до неминучого зриву. Це ілюзія, що він зможе на цей раз вчасно зупинитися.

Програми реабілітації ігроманів бувають різними.

– Наші, наприклад, були амбулаторними, тобто без розміщення у клініці на весь час лікування. Люди приходили на заняття. Тут дуже важлива групова терапія, щоб гравець розумів, що він не самотній у своїй проблемі, бачив, що вона схожим чином протікає у всіх. Проводяться, зрозуміло, індивідуальні психологічні сеанси, дається певна робота на будинок для самоаналізу. Люди знайомляться з особливостями захворювання, своєї поведінки, дізнаються, як вони себе обманюють, починають розуміти справжню причину своєї гри. Всі ж гравці думають, що грають для того, щоб виграти гроші. Але насправді таким чином вони заповнюють емоційний вакуум, отримують життєву наповненість, якої їм не вистачає.

Неважливо, бідна людина чи багата, у багатих свої проблеми, не пов’язані з соціальною та фінансовою незабезпеченістю, він багато чим незадоволений у житті, і гра стає для нього сурогатом емоцій. Тому дуже важливо, щоб людина почала це усвідомлювати. І, як тільки він навчиться утримуватися, зберігати ігрову «тверезість», необхідно вчити його інакше заповнювати цей вакуум, розвивати його як особистість. Щоб не було дефіциту простих людських емоцій.

Чи багато хто здатний вилікувати від залежності, кинути програвати гроші раз і назавжди? Про відсоток позбавилися від ігрової залежності Роман Герасимов розповідає на основі програми реабілітації, в якій брав безпосередню участь як фахівець. Її вдало проходило близько 40% пацієнтів.

– З них приблизно половина зуміла повністю позбутися залежності, зберігати «тверезість». А інші 20% все-таки зривалися і починали грати знову, частина з них потім знову приходила до нас на програму. Ну а більшість, 60%, або зривалися в процесі проходження реабілітації, або просто виходили з програми по своїй волі. В принципі відсоток вилікуваних від ігроманії зіставимо з іншими формами залежності, оскільки і природа у них схожа. За якимось параметрами ігроманія легша, з якихось й важча. Наприклад, наркомани можуть в системі вживання знаходитися і 5, і 7, і 10 років. А ігроман може за півроку-рік програти все і буквально згоріти. Але, звичайно, це не обов’язково, кожен випадок залежності – це окремий випадок, яким потрібно займатися індивідуально, хоч і слідуючи загальним принципам лікування.

У Європі з’явилися вже досить давно, набирають популярність і так звані клуби анонімних гравців (за аналогією з товариствами анонімних алкоголіків). Це і Інтернет-проекти, і офлайн-спільноти, де люди з ігровою залежністю можуть зустрітися, поспілкуватися, розповісти про свої проблеми, попросити допомоги і підтримки. Та сама групова терапія, про яку говорить Роман Герасимов. «Рейтинг Букмекерів» вивчив десятки історій ігроманів ставок на спорт і вибрав кілька показових.

Ігроманія одного з членів сім’ї – біда для всіх родичів

«Знову підсів…»

Мені 35 років. Одружений вдруге, сину 5 років. Перший раз познайомився з ігровим автоматом у далекому 2000-му році: все просто – поставив x рублів – одержав xx рублів. І тут понеслося: все, що заробив, – все тягнув у павільйони з ігровими автоматами, намагався повернути те, що програв. Зрідка були виграші, але загалом, за великим рахунком, все програвав. Перша дружина стала розуміти, що сімейний бюджет йде убік, – зізнався у своїй біді, вирішили справлятися з нею спільно. Але в кожному разі намагався обманом грати, робив це … У підсумку – купа прострочених кредитів, проблеми з дружиною, хата в оренді – тут теж прострочення, у друзів напозичав – багатьох друзів втратив … Коротше кажучи, все погано: життя змінилося і перетворилася на суцільну гру. З дружиною розлучилися – за великим рахунком, через азарту. Вирішив почати нове життя, пообіцяв собі зав’язати з казино та ігровими автоматами. Знайшов нову роботу, дівчину. Через рік весілля – народився син, все добре, робота, сім’я. Ігри немає – до мене дійшло, що з комп’ютером все одно в плюсі ​​не будеш, зрозумів, що для мене ця тема закрита. До того ж на той момент реформа ігрового бізнесу – всі казино закрили, вірніше майже всі, але мене ці питання вже не цікавили. Нове життя, гроші, нова машина, квартира, подорожі … Друзі – все відмінно. І тут – ставки на спорт. Зовсім випадково. Знову підсів. І понеслося – борги, кредити, проблеми з дружиною, друзями, родичами. Зараз ми на межі розлучення – хоча в мене вже давно свій бізнес, і я заробляю більше, ніж офісний співробітник, раз в 7-10. І все йде до букмекерів. Хорошу машину давно продав, їжджу на старенькій «Хонді», причому і вона в ломбарді закладена … З друзями напряг, гроші в борг уже точно ніхто ніколи не дасть. Загалом, я у розпачі. По-хорошому – зупинитися – не грати місяць іншого – боргів не буде. Дуже цього хочу і зараз даю обіцянку всім вам, що більше ставити не буду. Кожен день буду звітувати, піду в себе, в роботу, беру сам над собою шефство».

«Та «МЮ» – то винесе цих кандидатів на першу лігу у будь-якому випадку…»

«Перші ставки я робив за принципом: та «Манчестер Юнайтед» – то винесе цих кандидатів на першу лігу у будь-якому випадку, тут все очевидно, і навіщо на це ставки приймати? Пізніше не менше ідіотський принцип: поставлю на ТМ на 87-й хвилині, ну хто тут вже буде забивати щось за рахунку 2-0, і навіщо, головне? Знаєте, новачкам дійсно щастить. Ще, правда, дурням. Але за такою логікою мені, дурневі, який не в змозі зупинитися, якраз повинно везти. Тільки фіг там лежав, але про це пізніше. Так от, такі ідіотські ставки мене вивели навіть в якийсь момент якщо не в плюс, то до майже повного відіграшу програного раніше в лото. Але куди мені там зупинитися. «Доженемо і переженемо», «виконаємо п’ятирічку за 4 роки»… Прекрасні гасла, щоб описати стиль моєї гри тоді, та й зараз багато в чому. Серія ідіотських ставок, які чомусь перестали масово проходити. Ще більший злив. Але розуму вистачило не злити всі накопичення. Ах, так, зовсім забув. У якийсь момент мама раптово вирішила підтримати мою мету накопичення на власне житло, і навіть майже завжди віддавала якусь солідну частину зі своєю невеликою зарплати. Зі звітом про загальну суму поточних накопичень в довільний момент часу, зрозуміло. Плюс сам щось заробляв в інтернеті. Само-то по собі сума неухильно зростала, якби викинути з життя програші. А далі почалася «стабільність». Стосовно ставок, зрозуміло. Стабільна гра раз на 2-3 тижні, і стабільні зливи солідних сум раз на 2-3 місяці. Так тривало більше 2-х років. Гроші все одно продовжували накопичуватися, і навіть вдавалося якось непомітно виходити на заплановані суми. У підсумку вже була сума на мікроскопічну квартиру-студію на стадії котловану де-небудь в чистому полі за Мкадом. Нехай на таку паршивеньку, але все ж квартиру. Але ось настав лютий цього року. Здавалося б, черговий плановий злив, враховуючи, що останній був на початку грудня. Та тільки от переріс він в справжній ігровий запій. Не хочу лізти в детальну хронологію цього вузького болота, але ідея полягає у тому, що на поточний момент моя поганенька віртуальна квартира вже перетворилася хіба що в іномарку середнього класу. Особливо хочу відзначити те, що мамі у підсумку довелося зізнатися. Спочатку на початку червня, про мінусі ще не такий феєричної суми. А другий раз – уже буквально тиждень тому, на той момент по повній програмі. Чому на той момент? Та тому що я ще встиг злити буквально щойно. Реакція мами – деякій мірі шок, плюс повна відмова від внесення подальших внесків у мій «капітал». Що ще більше вганяє мене у стан безвиході. То гроші додавалися, а тепер різко поменшали, так ще й застигають на мертвій точці. Програвся подвійно, якщо так можна висловитися. Але на це вже наплювати, якби точно знати, що жодної ставки у своєму житті я більше не зроблю. Так хоча б видно світло вдалині. Правда, з кожним днем ​​мені здається цей варіант все менш реалістичним, бо болото засмоктує. Плюс історії, в яких вибираються з цього болота, виходять у кращому випадку у одного з пари сотень. Знаєте, я вже втратив віру в свою унікальність… І так, особливо хочу відзначити своє життя. Точніше її ганебний, в першу чергу для самого себе, зміст. Ні інтересів, ні якихось радощів, абсолютний нуль мотивації у всьому. Та що там, навіть дівчат ще жодного разу у житті не було. Будинок-універ-комп’ютер, та й все тут. А тепер до банального. Як з цього болота все ж вилізти? Як перестати робити ставки і наповнити своє життя чимось яскравим і в достатній кількості?».

«Програла гроші для дитини»

«Я гравець зі стажем у 14 років. У мене 5-6 кредитів, вже не пам’ятаю точно скільки. В одному з 8000 виросло 400. Намагалася кинути. Лежала на реабілітації, але не витримала і втекла від психологів. Вчора з подругою взяли черговий кредит, вона на себе взяла, і все продули, у клубі була пожежа, і ми ледве звідти вибралися. Я думаю, що це вже точно знак: якщо буду продовжувати – кінець. Хочу сказати, що які б ми теорії не будували (як виграти) – кінець один і той же. Ось ще вчора програла гроші для дитини на день народження, сьогодні взагалі відчуваю себе погано. Не граю вже 12 годин – це для мене вже досягнення. Думаю, треба знову ходити до Анонімних гравців. Тому що після зборів тяга все-таки йде».

«Здавалося, можу кинути у будь-який момент»

«Програю гроші в букмекерських конторах протягом 5 років, останні 2 роки були особливо збитковими: близько 1 млн. або більше. Зараз вліз у кредит 400 тисяч. Вся зарплата йде на ставки. Найцікавіше, що мені завжди здавалося, та й зараз іноді здається, що я можу кинути у будь-який момент, хоча насправді це не так. Близькі та рідні не знають. Ложка меду – це те, що за 6 місяців я розплачуся з боргами, якщо жорстко економити і більше не ставити. Були невеликі перерви тривалістю в пару місяців, навіщо знову почав? Не можу знайти пояснень… Настрій після програних ставок нижче нуля. Повна депресія, і це відбивається на оточуючих. І абсолютна протилежність при виграних: ейфорія, здається, що можеш все у цьому житті.