На порядку денному завершальні матчі у квартеті Е. Розбираємо докладніше поєдинок за участю одного з головних претендентів на золоті медалі.
Якщо проти костариканців «Червону Фурію» підносили до небес, то в матчі з Бундестім підопічні Енріке не виглядали лякаюче для суперника – стерильний контроль м’яча при невеликій кількості небезпечних випадів попереду. Застосовуючи тотальний пресинг, німці змушували іспанців часто помилятися, а сама «Фурія» намагалася мінімізувати ризик пропущеного за рахунок високого відсотка володіння м’ячем. Частково це допомогло, але в той же час перша гра проти топ-суперника показала, що молоде та талановите покоління ще не готове стати повноцінним претендентом на золото.
А ось Японія розчарувала від слова зовсім. Повна безідейність в атаці й тактичний провал Моріясу в цілому, котрий в ході матчу не зміг перебудувати збірну в інше русло. За великим рахунком, щось схоже можна було припустити, адже «самураї» й гра першим номером проти масованого «автобуса» – це величезна проблема відносно ефективності для атакуючої ланки японців. Не вміє ця збірна зламувати «триярусні» масовані ешелони, а от стосовно гри на контратаках, в цьому аспекті Японії буде простіше.
Перша опція буде спрямована у бік кутових. Обидві збірні за даним ігровим елементом показують себе з найкращої сторони на нинішньому форумі, так само як і підсумкова вікторія «Фурії» не викликає сумнівів. Вибір під номером два і три – це голи та удари. Якщо в першій половині обидва суперники можуть обережнічати, то в другому таймі ризик має місце бути. Іспанія при Енріке дуже багато б’є по воротах й основна частина ударів в площину буде зафіксована саме від неї. В надійність оборони японців також не віриться, а запах голів вже витає у повітрі.