Постійний прогнозист «Рейтингу Букмекерів», ведучий ютуб ток-шоу про український футбол «ТаТоТаке» та автор ютуб-каналу ua-football Максим Гіленко поділився думкою про матч Ліги націй Туреччина – Уельс.
«Дракони» проти збірної країни, у якої половина міфології будується навколо перемог над драконами. Ці дві країни мають дуже велику історію протистояння – щоправда, 90% цієї історії пройшли в часи, коли і турки, і валлійці були як збірні найглибшою периферією.
Навіть наявність мегазірок, рівня Раша та Тошака, не допомагала валлійцям виходити у фінальні стадії турнірів. За винятком напівміфічної участі на одному ЧС у п’ятдесяті, «Дракони» дуже довго програвали всі кваліфікації… і те ж саме, буква в букву, можна сказати і про турків. Одні грали 1954-го, інші 1958-го – і після цього колосальна пауза. Команди могли відзначитись неймовірною грою до відбору на французьку ЧС, зіграти 6:4 (з покером Шукюра, камбеком яничарів з 2:3 та 2:4!) – але сильними командами вони від цього не ставали.
Сильними й ті й інші були на наших очах: одні добиралися до півфіналу ЧС, інші – до півфіналу Євро. Але зараз, гадаю, цілком очевидно, що сильна лише одна з команд.
Турки викликають заздрість тим, як багато у них талантів. Йілдиз, напевно, вже може вважатися повноцінною зіркою в пару до Чалханоглу, Гюлер роздає дуже великі аванси – а тут ще й Актюркоглу феноменально добре почав у «Бенфіці». Все це люди граючі, різноманітні – і в тому атакувальному футболі, який ставить Монтелла, знадобляться.
Уельс вже й останню зірку проводив на пенсію: ті часи бадьорої команди Бейла ментально нічим не ближчі, ніж 1958-й. Туреччина має перемагати на класі.