Ось ми й дочекалися довгоочікуваного оновленого формату у головному турнірі на континенті. У найближчі три доби по черзі завітаємо до Турина, Мадрида, Болоньї і Бергамо, де зіграємо максимально акуратно. Повний вперед, до підкорення нових вершин!
«Ювентус» – ПСВ
Сильна сторона «Старої синьйори», виходячи з перших чотирьох матчів – це організація гри в оборонних порядках. Дивлячись на перші два тури й поєдинки проти «Комо» та «Верони», здавалося б поява Тіагу Мотти дещо видозмінило в плані атакуючого креативу, але ні. Дуель з «Ромою» видалася максимально нудною, без моментів, так само як і минулими вихідними не вдалося розкрити «автобус» під назвою «Емполі» (дві гри поспіль по 0:0). Питання, чого чекати далі. Такого ж сухого і неглядабельного футболу, як і під керівництвом Аллегрі? Припускаємо, що «б’янконері» все ж таки буде веселіше за свою торішню модель, але надійність у захисті все ж стоятиме на чолі всього.
Минулого сезону Ейндховену можна було віддавати чемпіонство в Ередивізі ще після першої половини сезону, коли команда штампувала одну вікторію за іншою, рекордно тривалий час утримуючи стовідсотковий показник перемог. За підсумком, ПСВ наколотив 111 м’ячів за 34 матчі, в той час як у нинішній першості 24/25 де Йонг і компанія вже мають в активі 5 успішних виступів із 5, оформивши 20 голів. Якщо дивитися на показники команди в рамках групового етапу ЛЧ 23/24, фіксуємо п’ять результативних матчів у виконанні «червоно-білих» із шести, де не вдалося забити лише піковому «Арсеналу» на «Емірейтс» (0:4), тоді як у двоматчевих дуелях з «Севільєю» (2:2, 3:2), «Лансом» (1:0, 1:1) і «канонірами» на рідному «Філіпсі» (1:1) з голами проблем не було.
Поки що суперники «Юве» – це переважно команди, котрі потенційно за якістю складів виглядають кандидатами на боротьбу за виживання («Комо», «Верона», «Емполі») або ж просто перебувають на ігровому спаді на прикладі «Роми». ПСВ – звір інного калібру, атакуючий потенціал якого дозволяє говорити про забиті м’ячі в обидві сторони в конкретно взятому майбутньому поєдинку на «Альянц Стедіум». Гості можуть похвалитися креативною трійкою попереду в особі Люка де Йонга, Маліка Тільмана і Йоган Бакайоко (така собі суміш досвіду і молодості), тоді як у «б’янконері» є Влахович і Копмайнерс, плюс відновився від травми Мілік. Довгоочікуваний обмін голами в матчі за участю туринців таки відбудеться.
«Реал Мадрид» – «Штутгарт»
Ті, хто дивився гру в Сан-Себастьяні в суботній програмі Ла Ліги, могли переконатися у відсутності надійності тилів мадридців, котрі традиційно зачаровані при Куртуа в рамці воріт. Чого тільки варті три штанги у виконанні «Реал Сосьєдада», так само як і бельгійський голкіпер не раз рятував ситуацію. У двох словах, «вершкові» повинні були пропускати в третьому поспіль гостьовому матчі нинішнього сезону, тоді як у домашніх умовах поки що у підопічних Анчелотті два сухарі в протистояннях з «Бетісом» (2:0) і «Вальядолідом» (3:0), де в обох випадках перші тайми проходили без голів.
Натякаємо на те, що карма за минулий матч має втілитися у реальність в найближчій зустрічі, де у суперниках буде яскравий срібний призер минулої першості Бундесліги. «Шваби» невпевнено розпочали новий сезон, з виїзної поразки від «Фрайбурга» (1:3), але водночас Демірович і компанія ще не підводили в плані наявності результативних дій, починаючи з самого першого офіційного поєдинку в першості 24/25 за Суперкубок Німеччини проти «Байєра» (2:2 в основний час) й закінчуючи крайньою гостьовою вікторією над менхенгладбахською «Боруссією» (3:1).
Само собою, атака «Реала» наразі поза конкуренцією на всій земній кулі, але водночас настрій «Штутгарта» буде позамежним на довгоочікуваний матч Ліги чемпіонів, та ще й на «Сантьяго Бернабеу». В атаці у «швабів» виділяємо новоспеченого боснійця Ермедіна Деміровича (перехід із «Аугсбурга») й досвідченого Деніза Ундава, котрий був викликаний у збірну на Євро-2024. Наприклад, фінал ЛЧ 23/24 продемонстрував, як можна грати проти мадридців на тих же контратаках, засвідчивши повільність центру оборони «вершкових». Немає сумнівів, що німці матимуть свої можливості на контратаках, одна з яких призведе до забитого м’яча.
«Болонья» – «Шахтар»
Порівнюючи «россоблу» торішнього зразка й нинішнього – це небо та земля. Під керівництвом Тіагу Мотти команда відрізнялася високою дисципліною в плані побудови гри, тактичних схем, тоді як з появою на тренерському містку Вінченцо Італьяно (колишній коуч «Фіорентини») «Болонья» регресує у всіх ігрових компонентах, починаючи від креативу й ефективності в передній ланці й закінчуючи ігровою якістю в захисті. Результати говорять самі за себе – два пропущені від новачка «Комо» (2:2), по голу від «Емполі» та «Удінезе» у рідних пенатах (двічі по 1:1), плюс показовим був розгром у Неаполі (фіаско 0:3).
За «гірниками» є питання щодо поєдинків в рамках УПЛ, де спостерігаємо певну схожість з «Болоньєю» – це ні до чого не приводяще безглузде володіння м’ячем через короткий пас. Так було в дуелі з «Поліссям» і «Лівим берегом», тоді як поєдинок проти «Олександрії» оголив проблеми «Шахтаря» в обороні, де протягом 20 хвилин чемпіон України примудрився пропустити чотири м’ячі й зазнав сенсаційної поразки 3:4. Власне коли таке було, що після перших 4-х турів донеччани половину матчів програли? Інша річ, гра з «Карпатами» на минулих вихідних, де колектив Пушича знатно покуражився в атакуючій фазі перед стартом єврокубків (вікторія 5:2, з хет-триком у виконанні Бондаренка).
Італійський клуб складно назвати фаворитом пари, з огляду на результати «Болоньї» в Серії А за перший ігровий місяць, плюс враховуємо те, що єврокубковий досвід на боці «Шахтаря». За великим рахунком, «россоблу» наразі – «солодка булка» для топів італійського чемпіонату й статусних команд у Лізі чемпіонів. «Наполі» цей факт вже підтвердив, як і у «гірників» є куди вищі шанси на успіх в 1-му турі, ніж то малюють букмекери. Крайні виступи обох колективів також говорять і про слабкість обох сторін в опорній зоні та персональні помилки в обороні, у зв’язку з чим не вигадуватимемо «велосипед» й заграємо класичний обмін голами.
«Аталанта» – «Арсенал»
Подвійне враження залишила команда Гасперіні за підсумками перших чотирьох турів в італійській першості. Спочатку бергамаски розгромили на виїзді «Лечче» й дали зрозуміти, що атака на чолі з де Кетеларе і Ретегі виглядає більш ніж грізно. Далі були ще два виїзні виступи поспіль проти «Торіно» й «Інтера», де «Аталанта» виглядала блідою тінню в порівнянні зі своїм найкращим зразком минулого сезону (два фіаско 1:2 і 0:4 відповідно), тоді як крайній виступ у рідних пенатах проти «Фіорентини» ще раз засвідчив про високу продуктивність атакуючої зв’язки «богині», де вся трійка передньої ланки на чолі з Лукманом була на висоті.
А от «каноніри» жодного разу не вразили якістю гри цього сезону. Крайню перемогу над «Тоттенхемом» можна охрестити, як прагматичний відскок, де тиск «шпор» поряд зі статистичною перевагою, канули в Лету (1:0 за «Арсеналом»). Проти «Брайтона» начебто все йшло за планом Артети, але вилучення Райса перехрестило всі тактичні напрацювання (1:1). Вікторія над «Астон Віллою» чимось нагадує успіх проти «ТХ», де також суха перемога була не за грою (2:0) і єдиний матч, за результатом якого не можна назвати підсумковий рахунок несправедливим, залишається домашній виступ з «Вулверхемптоном» у 1-му турі (2:0).
Раніше майбутні суперники ніколи не перетиналися в офіційних зустрічах, причому за останні роки «Аталанту» вже можна сміливо називати досвідченим єврокубковим бійцем, котра підтвердила свій високий статус перемогою у Лізі Європи зразка минулого ігрового року, де бергамаски стали єдиним клубом за сезон, якому вдалося переграти «Байєр» й зробити це впевнено (3:0). По закінченню першого ігрового місяця можна сміливо стверджувати, що в атакуючій фазі у «богині» все в повному порядку, де присутня яскрава трійка виконавців. Говорити про «Арсенал» й ефективність його нападу вкотре не доводиться. Кандидат на золоті медалі в АПЛ апріторі зобов’язаний забивати у найближчій дуелі.