Завтрашнього вечора увага всієї «жовто-синьої» нації буде прикута до протистояння на «Хемпден Парк» у Глазго. Віримо, що стадія ½-ї – це лише початок шляху наших хлопців до заповітного мундіалю.
Почнемо з суперника. «Тартанова армія» вже не та збірна, котра з тріском горіла у відборі на крайнє Євро, де примудрялася програвати в одну хвіртку навіть Казахстану (0:3). Побувавши на самому форумі минулого літа, Мактоміней і Ко загартувалися та обросли досвідом, що наочно демонструє нинішній відбір на ЧС – лише одна поразка за весь кваліфай. У домашніх стінах «кельти» традиційно сильні духом, але водночас слабкі сторони у цієї збірної є й «жовто-синя» дружина має ресурси точково вколоти по вразливим місцям опонента.
Нашою головною проблемою в майбутньому поєдинку можна точно назвати витривалість. Усі ми пам’ятаємо, які труднощі зазнавала Україна на торішньому Євро стосовно готовності в плані фізичних кондицій. Вистачало нас від сили на півгодини. Зважаючи на схильність шотландців до силового футболу, плюс враховуючи фізичні дані гравців «тартанової армії», варто готуватися до надважкого поєдинку з валідольним фінальним відрізком.
Розбираючи суперника за позиціями, варто згадати, що Шотландія не має у своєму складі яскраво вираженого фінішора, але при цьому активно працює через фланги. Тільки ці два фактори свідчать, що існує велика ймовірність підвищеної частоти кутових з боку господарів.
У свою чергу, підопічні Петракова люблять та вміють карати опонентів у перших половинах. Це вже така собі тенденція. Чи вийде зараз здійснити задумане при наявній відсутності ігрової практики? Дуже хочеться вірити, що так. Сашко Усик з року в рік доводить, що не існує жодних перешкод, якщо ти вкладаєш все в майбутню перемогу і той факт, що ти виступаєш поза рідними стінами не має значення. Так підемо ж за принципом нашого козака й проб’ємо подвійну британську стіну на шляху до мрії.