Відкриваємо четвертий ігровий день форуму у Німеччині з головного поєдинку всього 1-го туру. Один із представників Балканського півострова виступає в якості першого іспиту для підопічних Реброва. Є усі передумови розраховувати на позитивний старт нашої збірної.
Мало хто вірив в українську збірну, коли побачив жеребкування відбору на Євро 2024. Зважаючи на те, що в команді намітилася ще й тренерська криза перед виїзним поєдинком з Англією, коли виконуючим обов’язки став Ротань, на той час віяло приреченістю. Поява Реброва в якості коуча змінила все докорінно. Непередбачуваність, тактична гнучкість, варіативність, амбітність, подальший прогрес у світлі одного з наймолодших складів, характер – все це про Україну.
«Жовто-сині» провели два різні за якістю стикові матчі. З Боснією вкотре акцентуємо увагу на своєчасних замінах Реброва (на прикладі гостьового поєдинку з Північною Македонією), тоді як проти Ісландії українці виглядали більш розкуто в атаці. Відзначаємо і величезний вплив на гру таких виконавців як Судаков та Циганков. Перший задає темп атаці при виході з оборони, другий блискуче себе проявляє на правому фланзі. Обидва можуть похвалитися чудовим баченням поля, обидва загострюють й здатні здивувати оборону суперника палітрою технічного оснащеності – ривками, зміщеннями, філігранними передачами, швидкістю…
Загалом, потенціал України величезний. На дистанції в пару-трійку років цілком можемо претендувати і на умовні півфінали великих форумів, адже головний кістяк збірної лише прогресуватиме – Довбик, Мудрик, Судаков, Циганков, Миколенко, Забарний, Бражко, Лунін. При Реброві вже зараз наша збірна грає у симпатичний комбінаційний футбол, добиваючись результату навіть у іграх з відвертими «автобусними» суперниками, як це було у грі з Боснією, з далеко не ідеальним газоном у Зениці.
Румуни – класичний середняк європейського футболу. Незважаючи на вихід даної збірної з відбіркової групи з першого місця, нинішніх «жовтих курчат» і близько не порівняти з рівнем зразка 2000-го року, коли сяяли Хаджі, Муту, Молдован… Таких виконавців у ростері «триколірних» наразі і близько немає, але водночас відзначаємо духовитість підопічних Йорданеску. Тих же швейцарців у кваліфікації вдалося зламати. Водночас, є відчуття, що подібний успіх Румунії у відборі матиме локальний характер. На великому турнірі позначиться відсутність яскравих виконавців, здатних взяти гру на себе, коли малюнок гри складатиметься не на користь команди.
У обох збірних простежуються позиційні помилки в обороні, але якщо українці пройшли перевірку на міцність в дуелях з Італією та Англією, то румуни в якості опозиції мали регресуючих швейцарців й посередніх ізраїльтян. На тренерському містку також все говорить на користь «жовто-синіх». Йорданеску, як і поляк Пробеж – два найслабкіші коучі на турнірі, котрі тренували виключно в рідних країнах, без будь-яких досягнень топого рівня, тоді як Ребров добивався успіху скрізь, куди б не прийшов – «Динамо» Київ, «Ференцварош» (Угорщина), «Аль-Айн» (ОАЕ). Як говорив великий метр Валерій Лобановський: «порядок б’є клас». Україна за обома пунктами перевершує свого майбутнього опонента. Довбик і Ко мають перемагати й за рахунок своєї універсальності.