Прогноз Володимира Сініцина на чемпіонат Британії 2015. Прев’ю турніру

24-го листопада починається головний турнір першої половини сезону – чемпіонат Британії. Всі 128 гравців, які увійшли до турнірної сітки, зібралися в Йорку, де і пройдуть баталії до 6-го грудня, коли стане відомий переможець турніру. Важливість турніру гарантує повну відповідальність гравців, які доклали зусиль, щоб набрати оптимальну форму.

Позаду шість місяців поточного сезону. Які висновки про гру провідних снукерістів можна зробити за підсумками цього досить тривалого відрізка? Хто в сезоні грає добре, а хто не дуже? Хто зараз перебуває в найкращій формі? Висновки про це можна зробити на підставі чотирьох турнірів, що пройшли за останній місяць в Дацині, Софії, Ковентрі та Гонконгу.

Безумовним лідером сезону є Джон Хіггінс, який виграв два рейтингові турніри з трьох. Доказів тут не потрібно. Майстерності Джон не втратив, а мотивацію для себе відшукав. Чому ж йому не замахнутися й на черговий титул? Цілком очевидно те, що Хіггінс зараз відірвався від пелотону. У кожного з переслідувачів є свої проблеми в грі, кожен з них не вийшов на рівень своєї кращої форми. Найближче до цього знаходиться Марк Аллен, якого я б назвав найбільш прогресуючим гравцем з ТОП-16. Марк блискуче провів турнір в Софії, а на турнірі в Ковентрі дійшов до фіналу, в якому програв Робертсону. Аллен міг програти Нілу, навіть перебуваючи в оптимальному стані. Але на цей раз він поступився через відсутність належної свіжості (Аллен грав без вихідних, а у Ніла вони були, та й емоційно був спустошений після перемоги в Софії, після якої й тижня не минуло). І все ж Марк Аллен став гравцем, за діями якого дуже цікаво спостерігати. Він демонструє сучасний стиль гри, дуже сміливий, доволі серійний. Але найголовніше, що в його грі з’явилося набагато більше мислення, проявляються тонкі тактичні ходи. Словом, по грі я б поставив Аллена на друге місце після Хіггінса.

А хто взагалі досягає тепер успіхів у снукері? Відповідь лежить на поверхні – справжні універсали. До таких можна віднести не так вже багато гравців. Окрім згаданих Хіггінса і Аллена, можна назвати Марка Селбі, Ніла Робертсона, Діна Джуньху і Шона Мерфі. Список короткий, але і в ньому можна зробити застереження. Селбі хороший, він невипадково очолює світовий рейтинг. Але на рівень своєї кращої форми в цьому сезоні він поки не вийшов. Цьому завадили об’єктивні причини – сімейні обставини і не найкраще самопочуття. Ніл грає дуже важко. Не вистачає йому легкості. На кожен матч він виходить не грати, а здобувати перемогу. Такий підхід доречний, бійцівські якості потрібні. Але де ж гра? Де віртуозність? Де розумний ризик? Заважає прагматизм, який в розумних пропорціях не завадив би, скажімо, Марку Вільямсу, у якого гра-то є, але перемог могло б бути куди більше. Дін багато чого досяг, але він ще не розкрив весь свій потенціал. Якщо він зробить тільки крок у напрямку вдосконалення своєї майстерності, а робота з Террі Гріффітсом на це і націлена, то ми отримаємо на цілу декаду років гравця, що підноситься над іншими, як свого часу Стів Дейвіс і Стівен Хендрі. Шон Мерфі на доволі тривалих відрізках минулого сезону показував просто космічний снукер. Але його ставка на зверхагресивну гру не спрацювала на найважливіших турнірах сезону. Вважаю, що він просто упустив свій блискучий шанс стати вдруге чемпіоном світу. При цьому не можна не вважати Шона одним з найяскравіших і найсильніших гравців у турі.

А як же Джадд Трамп? Його наполегливо бачать фаворитом ледь не кожного турніру букмекери. Букмекери свою справу знають. Вони орієнтуються на громадську думку, яка створюється масовим глядачем, який не надто розуміється в снукері. Ті, хто розуміються краще, усвідомлюють, що Джадд грає ефектно, але не ефективно. Багато вболівальників Трампа вважають, що в снукері перемагає той, хто сильніше б’є по кулях. Навіть не буду вибачатися перед цією частиною уболівальників Трампа, оскільки так воно і є. Тут простежується повна аналогія з уболівальниками іншого гравця, які вважали, що краще за всіх грає той, хто швидше. І мова тут не про найшвидшого снукеріста Тоні Драго. Просто той гравець не просто грав швидко – як мальтійське Торнадо, але і був достатньо умілий свого часу. Все це красиво виглядає, але в снукері перемагає той, хто набирає очок більше, ніж суперник. Потрібно мало віддати і багато взяти, щоб отримати таку можливість. Тобто потрібно бути універсалом, потрібно не мати слабких місць у грі. У Трампа вони є. І їх чимало. Він добре забиває кулі. Особливо наприкінці вже виграних фреймів. Але ось в ході рівних фреймів, коли кожен удар важливий, в далеких ударах є чимало збоїв. Не такий гарний Джадд в тактичних ускладненнях. Серйозній критиці можна піддати його вибір ударів, а це основа гри. Серії він будує добре, у нього багато сенчурі. Але куди більше брейків, обірваних в районі 30-40 очок через неточні виходи. А помилки з виходами – прямий наслідок недостатнього тренувального процесу. Зазвичай це саме так. Не знаю точно, як багато тренується Трамп, але сам про себе він пише, що він перш за все плей-бой, а тільки по-друге професійний снукеріст.

Не згадані в огляді ще декілька гравців, які можуть претендувати на перемогу в турнірі. Прогнозувати зараз складно. Пам’ятаю, що на попередньому чемпіонаті Британії в 31-му матчі сітки на 32 учасника в 15-ти зустрічах перемогли андердоги. До числа прогресуючих гравців необхідно додати Кайрена Вілсона, який переконливо довів своїм виступом у Ковентрі, що його успіх в Шанхаї не був випадковим. Кайрен грає чисто з мінімальною кількістю помилок, добре собою володіє і досить майстерний. Не можна обійти увагою і юного Чжоу Юелуна, здатного обіграти навіть гравців з ТОП-16. Назву ще одного гравця – Марко Фу. Про його прогрес говорити недоречно, але про його хорошу формі написати варто. Тільки що Марко виграв турнір у Гонконзі, зробивши на короткій дистанції шість сенчурі. При цьому Фу двічі обіграв Марка Вільямса з переконливою перевагою – 4:0 в групі і 7:3 у фіналі.

Давайте нашвидкоруч пройдемося по турнірній сітці чемпіонату Британії. У верхній чверті є явний фаворит. Два британських блогера визначили півфіналістом з цієї частини сітки Діна Джуньху. А вже мені – тому, хто вірить в Діна, можливо, більше за інших, залишається тільки підтримати британських колег, незважаючи на те, що в цій же групі знаходиться і Марк Аллен, про якого я написав стільки хорошого.

З другої частини турнірної сітки у півфіналі вбачається Шон Мерфі. Головні конкуренти на його шляху – Марко Фу, Марк Вільямс і Джадд Трамп.

Третю путівку в півфінал повинні б розіграти Джон Хіггінс і Ніл Робертсон. Але тут можливі варіанти – Алі Картер, Ріккі Уолден або Стівен Магуайр.

У нижній чверті навіть за допомогою мікроскопа не бачу, що і хто може перешкодити виходу Марка Селбі в півфінал.

Є припущення, що такий серйозний титул топові гравці нікому не віддадуть. Переможе хтось і першої п’ятірки головних претендентів. Ще можна очікувати те, що комусь вдасться зробити максимальний брейк. Серій в 147 очок не було з лютого. Дивно, що на таку непересічну подію дають коефіцієнт лиш 1,73. Тут справа в тому, що математичне очікування максимуму, виходячи зі звичної періодичності, вже давно минуло.

Всім успіхів у прогнозуванні! Свої варіанти ставок на перший ігровий день турніру я скоро запропоную на ваше обговорення.

Додам, що показ турніру почнеться зі стадії 1/32 фіналу 28-го листопада.