Хорватія та Італія вже зустрічалися між собою 8 разів в історії, і всі матчі закінчувалися або внічию (причому останні три з однаковим рахунком – 1:1), або мінімальною перемогою низової однієї з команд. ТМ2.5 проходив у 6 із 8 випадків, ТМ3.5 – абсолютно у всіх. Чи зміниться історичний тренд? Не думаю. Аргументую.
Італія виграла минулий Євро, але відтоді ніяк не може впоратися із тиском статусу чемпіонів. Команда пропустила ЧС-2022, яка не завжди показувала якісний футбол у таких турнірах, як Ліга Націй та Кваліфікація, а на Євро поки що залишає змішані враження. Вимучена вольова перемога над Албанією (2:1) не може дуже тішити, тоді як повністю провалена гра з Іспанцями (0:1) виглядає за підсумковим рахунком не так погано, як має.
Склад італійців став набагато слабшим, порівняно зі зразком 2018 року. Є деякі проблиски в обороні, де виросли Бастоні та Калафйорі. Саме за рахунок цього команда не пропускає понад 1 гол вже протягом 7 ігор, в яких сумарно пустила у свої ворота всього 3 м’ячі (0.43 за матч, в середньому). Але це ще й за допомогою того, що фуллбеки тепер набагато рідше підключаються до атак, ніж Спінаццолла та Ді Лоренцо під час переможного Євро. В атаці, коли ти розраховуєш на голи від Скамаккі, у якого 1+0 у 17 матчах за збірну за жахливого середнього рейтингу виступів, твоя збірна точно трохи забиватиме. Також, на відміну від Євро, в Італії набагато менше гідних опцій на лавці і вони поки що взагалі не роблять різницю в кінцівках. Судячи з усього, Італія знову страждатиме у творенні (забили 3 голи за 4 міжнародні матчі), але при цьому не випадатиме з гри за рахунок сильного захисту та півзахисту.
Хорвати виглядають постарілою командою. Вже не та, як була у фіналі великого міжнародного турніру (фінал ЧС-2018). Команда пропустила 5 голів за 3.7 xGA, тому в першу чергу має налагодити оборонні редути. У досвідченого Златка Даліча це має вийти, адже проблем в обороні у шашкових ніколи не було, а за наявності Ліваковича, Гвардіола, а перед ними – ще неймовірно зіграного та досвідченого півзахисту, команда не повинна багато пропускати. Зараз на кону стоїть вихід у плей-офф, тому ризикувати зайве ніхто не стане. Хоч хорватів і влаштує лише перемога, вони знають, що можуть нарватися на контратаку, як у минулих матчах. З урахуванням вікової обойми безтурботна гра на зустрічних курсах проти оновленої Італії не принесе плодів.
І ті, й інші люблять багато володіти м’ячем, причому часто без загострення. Італія набрала 43% у матчі з Іспанією – трохи більше, ніж ми очікували, але витягла з цього лише 4 удари за весь матч, і то 3 з них – наприкінці, коли Італії вже не було чого втрачати. У результаті проти сильної опозиції вони набрали лише 0.2 xG, у другому таймі з Албанією – стільки ж. Хорватія теж часом дуже погано просуває м’яч в атаку і діє не так гостро, як ми звикли бачити. До того ж стабільних забивав у них не залишилося – Крамарич, Майєр, Будимир та Петкович не показують того ККД та стабільності, які раніше видавали Перишич та Манджукіч.