Дочекалися! Довгий шлях до вирішальної битви пройдено, а сам фінальний двобій – немов вишенька на торті. Солодше вже нічого бути не може. Сьогодні в розборі зробимо акцент на фізичних кондиціях гравців, на оптимальності складів і відповідно зліпимо висновок, в чию зі сторін і з якою ймовірністю гойднуться ваги. Тож поїхали, в бій!
Півфінальні зустрічі, в плані очікувань, перевернули все з ніг на голову. Від яскравих італійців мало хто очікував настільки сухої гри за своїм змістом проти Іспанії, без контролю м’яча, з не найоптимальнішою витривалістю та при мінімумі моментів біля чужих воріт. Все таки відсутність Спінаццоли зруйнувала конструкцію Манчіні в декількох напрямках. Емерсон й близько не виглядає заміною. Розвантажувати того ж Верратті та Інсіньє на лівій бровці і давати необхідний креатив у нього не виходить, а в нинішній структурі Італії – це той стовп, на якому все стояло.
А ось данцям треба сказати спасибі, що витягли «Левів» з їхньої сплячки й змусили включати максимальні оберти або щось близько того. Після першого пропущеного м’яча на форумі, Англія заграла в тій манері, в якій багато хто чекав її побачити з самого початку турніру. За рахунок своєї фізики їм вдалося продавити «Данський динаміт» і навіть якби не було того самого скандального епізоду з одинадцятиметровим, скандинави, з більшою часткою імовірності, не дотерпіли б. Надто вже гарні були Кейн та Стерлінг у творенні в той вечір.
Стадія 1/2 в цілому дала добрий грунт для подальшого аналізу. Ми побачили безліч слабких сторін в грі «Скуадри Андзурри», де навіть заміни від Роберто Манчіні не супроводжували нормалізації ігрової якості. Відносно Саутгейта і його Англії – запас міцності у цієї збірної відчувається. Є куди додавати і є ким посилювати.
Насторожує і стан передньої лінії італійців. Єдиний гравець атаки в особі К’єзи, який здатний вибухнути в будь-яку секунду, догравав півфінальний матч через біль, в зв’язку з чим був замінений, а інша група нападників в особі Інсіньє та Іммобіле виглядає м’яко кажучи не дуже. Особливо це стосується останнього. Чіро – це той гвинтик в італійському механізмі, що відвалюється.
Напередодні фіналу можна стверджувати, що і оборона англійців виглядає надійнішою, ніж у суперника. Якщо у «Скуадри» є кризові моменти в передній лінії, то в стані «Левів» Кейн, Стерлінг і Ко обороти тільки набирають. Вимотувати й тікати від повільних Кьєлліні та Бонуччі, які скоїли цілу пачку помилок з іспанцями, нападники англійської збірної будуть і рано чи пізно на свій гол награють. А ось в продуктивність результативних дій з боку Італії при наявних фактах віриться насилу, на жаль.