Володіння м’ячем стало одним з найбільш спірних видів футбольної статистики, регулярно згадуваною при аналізі футбольного матчу. Прийнято вважати, що високий відсоток володіння м’ячем є позитивним моментом, проте якою мірою гравці на ставках повинні враховувати цей параметр при розрахунку шансів команди на перемогу у матчі? «Рейтинг Букмекерів» перекладає аналітичний матеріал блогу букмекерської компанії Pinnacle Sports на цю тему.
Більший відсоток володіння м’ячем – вищі шанси на перемогу?
Успіх команд, гра яких базується на підвищеному володінні м’ячем, таких як «Барселона» на клубному рівні або Іспанія на міжнародному, в поєднанні з естетично приємним футболом, який показують ці командами, призвів до того, що високий відсоток володіння м’ячем став домінуючим показником, до якого прагнуть багато команд.
Крім того, часто згадувана фраза тренера «Ліверпуля» Брендана Роджерса про те, що «команда, яка звертається з м’ячем краще за суперника, має 79% шансів на перемогу», також узгоджується з заснованим на володінні м’ячем підходом.
Проте, якщо ми виважено оцінимо результати останніх турнірів, де успіху домагалися команди, що грають у короткий пас, ми побачимо, що заснований на володінні м’ячем підхід набагато складніша річ, ніж вважають його прихильники.
Чинні чемпіони світу іспанці вилетіли з ЧС-2014 ще на груповому етапі, програвши Голландії та Чилі, маючи при цьому більше 60% володіння м’ячем. Крім того, їх успіх на ЧЄ-2012 багато в чому заснований на перемозі лише в серії пенальті над португальцями, які мали мінімальний відсоток володіння м’ячем упродовж усього турніру.
«Барселона» підкорила Європу у 2008/2009 та 2010/2011, володіючи м’ячем в середньому 60% ігрового часу і більше впродовж турніру, з кількістю передач в середньому близько 700 за гру. Але були й тріумфи «Інтера» у 2009/2010 із середнім показником володіння 45% за гру (чи 33% у фіналі) і середньою кількістю передач у 400 за гру, і перемога «Челсі» у 2011/2012 із середнім володінням м’ячем 47%.
Численні протистояння на найвищому рівні дозволяють засумніватися у домінуванні володінні м’ячем. По-перше, це перемога «Челсі» над «Барселоною» у сезоні 2011/2012 з 20% володіння м’ячем, по-друге, покарання Пепа Гвардіолі від «Реала» з сукупним рахунком 5:0 з показником володіння м’ячем менше 30%. Ці приклади – лише вишенька на торті, а не велика вибірка, проте вони дозволяють нам заперечити вислів Роджерса про те, що всі команди повинні прагнути до захоплення ініціативи у володінні м’ячем, що забезпечить їм кінцевий успіх.
Головний недолік сирого показника володіння м’ячем в тому, що це вторинний показник, заснований на багатьох інших первинних показниках, більш значущих для кінцевого успіху команди.
Команди заволодівають м’ячем, здійснюючи відбори і перехоплення, вони володіють м’ячем за рахунок хорошого перепасування, вони використовують перевагу у володінні для створення великої кількості гольових моментів. Команди забивають голи, реалізуючи ці моменти, і здобувають перемоги, забиваючи більше м’ячів, ніж дозволили забити супернику.
Таким чином, у нас виходить ланцюжок з результатом гри на одному кінці і з володінням м’яча на іншому кінці, але між ними знаходиться статистика, заснована на здібностях команд і гольових показниках, яка є більш важливою для кінцевого результату матчу. Володіння м’ячем саме по собі не є значимим показником того, наскільки хороша команда. Більш важливо те, наскільки добре команда здатна розпорядитися володінням м’ячем.
«Суонсі Сіті» у своїх ранніх сезонах у Прем’єр-лізі є яскравим прикладом плутанини, яку може викликати простий показник володіння м’ячем. Валлійську команду безпідставно порівнювали з «Барселоною», в першу чергу, через їх схожого з каталонцями відсотка володіння м’ячем.
Проте у той час, як «Барселона» володіла м’ячем «високо», переважно на третині поля суперника, і швидко та складно комбінувала, створюючи гольові моменти для гравців світового класу, «Суонсі» володів м’ячем консервативно, переважно глибоко на своїй половині поля, часто граючи назад в штрафну площу, як частина оборонної тактики, зосередженої навколо володіння м’ячем, щоб не дати супернику можливості забити.
У сезоні 2011/2012 «Суонсі» займав третє місце в АПЛ за володінням м’ячем і створив 472 гольових моменти, «Барселона» лідирувала по володінню у Ла Лізі, створивши 626 можливостей для голу. Чотири команди, які розташувалися навколо «Суонсі» в статистиці володіння м’ячем, створили в середньому 681 момент, майже на 50% більше, ніж валлійці. «Суонсі» закінчив сезон на посередньому 11-му місці в турнірній таблиці.
Більш імениті команди, особливо це відноситься до колективів, якими керує тренер Жозе Моурінью, також готові жертвувати м’ячем заради солідної гри в обороні і можливості забивати на контратаках і зі стандартних положень, особливо в іграх з технічнішими командами.
Часом, матчі виграються за рахунок помилки суперника. Помилки, з точки зору Моурінью, частіше роблять команди, котрі володіють м’ячем, і тому він щасливий надати супернику м’яч і можливість піднести його команді подарунок, але водночас намагається постійно тримати ситуацію під контролем.
«Челсі» Моурінью продемонстрував цей тактичний аспект володіння, коли в 2014-му його команда вважалася андердогом на «Енфілді», володіла м’ячем всього 27%, однак взяла гору над «Ліверпулем» (2:0), з голами, забитими після помилки Джеррарда і швидкої контратаки.
Хоча він не проти володіти м’ячем і диктувати хід гри в матчах проти слабких команд, Моурінью завжди готовий адаптуватися, коли стикається з сильним суперником. Статистика володіння м’ячем у матчі «Ліверпуль» – «Челсі» була визначена ще до першого удару по м’ячу, і гравці на ставках повинні були очікувати те, що в підсумку побачили.
Гра без м’яча часто може приводити до непривабливого футболу і негативної реакції у ЗМІ, однак команди в більшості випадків зіграють так знову, щоб мати кращі шанси на сприятливий результат.
«Сток Сіті» Тоні Пьюліса технічно поступається багатьом суперникам по Прем’єр-лізі, тому він використовує відверто оборонну тактику, як вдома, так і на виїзді, в поєднанні з довгими передачами на половину поля противника, наступними після щільного пресингу. Такий їхній підхід, який максимізує шанси набрати очки. Практично кожна з їх 56 перемог при Пьюліс була здобута в умовах володіння м’ячем менше 50% часу матчу.
Володіння саме по собі представляє невеликий інтерес, реальна цінність полягає в тому, які важливі події відбуваються в процесі володіння або без володіння м’ячем. Як багато моментів створила команда і як багато дозволила створити суперникові, і найважливіше – якої якості були ці ситуації. Так як ці показники легко обчислити, і вони добре співвідносяться із кількістю голів і з кінцевим результатом, необхідність стежити за статистикою володіння м’ячем сходить нанівець. Слід уникати висновків, заснованих тільки на володінні м’ячем.
Істинна ознака здібностей команди, це те, наскільки ефективно вона створює моменти з володіння м’ячем і як добре може протистояти супернику, коли він володіє м’ячем. Команда може володіти м’ячем більше і навіть створити більшу кількість гольових моментів, але ці можливості будуть гіршими через погані позиції для удару та потужного пресингу з боку оборони.
У моментах з голом «Челсі» після контратаки на «Енфілді», і з голом Роналду перед перервою у виїзному матчі з «Баварією» воротарі були легко обіграні. Ці голи виникли після добре організованих контратак, і не були схожими на інші створені моменти, але якщо ми поглянемо на позиції ударів, стає зрозуміло, що після контратак із цих позицій забивають набагато частіше, ніж після позиційних відкритих атак, яким протистоїть підготовлена оборона.
Тому куди розумніше робити висновки з основної статистики, таких як удари в правильному напрямку, а не припускати, що команда, котра володіє м’ячем, автоматично грає чудово, і будь-яка її поразка відбуватиметься внаслідок одного лише невезіння.
Команди, що мало володіють м’ячем, часто мають альтернативні можливості для голу. Приміром, у Ла Лізі, на батьківщині володіння м’ячем, мало команди, котрі володіють м’ячем, забивають куди більше голів після стандартних положень і контратак, ніж команди, що копіюють модель «Барселони».
Чемпіони минулих років, «Атлетіко» з Мадрида, забили третину своїх голів зі стандартів і контратак, задовольняючись лише 49% володіння. Цей показник знизився до 45% в Лізі чемпіонів, де «Атлетіко» вже половину своїх голів забив після контратак і стандартних положень. У фіналі їм не вистачило лише трьох хвилин до перемоги над своїми мадридськими сусідами, «Реалом».
Цифри володіння м’ячем мало що говорять нам про ефективність команди, і хоча, звичайно, багато команд, які володіють м’ячем, можуть бути дуже сильними, вони створюють подібне оманливе враження про всіх командах, які проповідують такий підхід. Володіння м’ячем всього лише дозволяє зрозуміти, яку тактику команда ймовірно вибере на матч.