Юрист практики технологій, медіа та телекомунікацій, Juscutum Андрій Корой розповів про норми, які бажано доопрацювати у законопроєкті «Про державне регулювання діяльності щодо організації й проведення азартних ігор» (№ 2285-д) до його розгляду Радою і чому це потрібно.
Юрист розповів, що насправді передбачає законопроєкт про легалізацію азартних ігор
«Як і обіцяв у своїй передвиборчій кампанії, президент «взявся» за легалізацію грального бізнесу. Результат – законопроєкт під страшною назвою «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» був прийнятий ще на початку року в першому читанні. Другий розгляд заплановано на перші числа березня, і хотілося б вірити, що зараз законопроєкт знаходиться на стадії активної доробки з боку робочих груп. Адже допрацьовувати є що.
Почнемо з того, що існує вичерпний перелік дозволених видів азартних ігор, до яких відносяться:
Нічого нового, всі з ними давно знайомі. Хіба що лотереї прирівняли до азартного виду діяльності.
Для здійснення будь-якого виду діяльності буде необхідно отримувати ліцензію вартістю від 1,4 до десятків млн грн.
Також будуть визначені спеціальні ігрові зони для кожного з видів діяльності зі своїми правилами та стандартами. І ось тут починається найцікавіше.
Проєкт встановлює мінімальні вимоги до площі для кожного з видів закладів, номерний фонд для готелів і категорії «зірок» готелів.
Щодо вартості: вона встановлюється окремо для Києва та інших регіонів. Наприклад, в столиці казино має розташовуватися на території готелю категорії від «5 зірок» з номерним фондом від 150 одиниць. Для регіонів встановлено вимогу не менше 100 номерів. Непогано.
Але цікаво, що вартість таких ліцензій для регіонів у 2 рази менше. Якщо говорити про букмекерські пункти та зали ігрових автоматів, то їх можна розмістити на території готелів від «3 зірок».
Не потрібно бути експертом, щоб зрозуміти наступне: якщо закон приймуть у такій редакції, ігрові зони відкриють абсолютно в будь-якій точці України, а тим більше в околицях Києва. В першу чергу, через економічну вигоду за всіма параметрами.
Спірним є і формулювання про розміщення ігрових зон на території готелів. Ігровою зоною будуть вважатися не самі готелі, а територія будівель, в яких розміщені готелі. Така різниця істотна і дає безліч приводів для маніпуляцій.
Регулювати сферу азартних ігор буде уповноважений орган – Комісія з розвитку та регулювання азартних ігор під управлінням Кабінету Міністрів України. Своєю чергою, глава і члени комісії будуть призначатися за пропозицією Верховної Ради.
Хай там як, офіційно основний дохід держава буде отримувати від видачі ліцензій. Якщо заглибитися в питання самих ліцензій, то проєкт передбачає понад 10 типів – під кожен вид діяльності. Виникає логічне запитання: наскільки ефективна така диверсифікація?
Нумо подивімося на досвід інших країн. Наприклад, на Мальті існує 4 типи ліцензій: для азартних онлайн-ігор, букмекерських пунктів, рекламодавців і постачальників біржі ставок, кімнат покеру, розробки ПЗ/управління гральними операціями. Такі ліцензії отримати нескладно, але існують серйозні вимоги до самої компанії. Наглядач – Мальтійське управління азартних ігор, яке є державним органом.
Кюрасао передбачає 2 види ліцензій – «майстер-ліцензія» (головна) і субліцензія, різниця яких тільки в тому, що остання не може передавати субліцензію іншим компаніям.
Чому саме Мальта і Кюрасао? Тому що ці країни зарекомендували себе як надійні платформи в азартній ігровій індустрії, які генерують колосальний дохід в бюджети своїх країн без необхідності поділу кожної ліцензію на підкатегорії, а тим більше по регіонах.
Але повернемося до українських реалій. Чи є актуальним даний проєкт? Безумовно. азартні ігри, попри всі їхні недоліки, є великим ринком, який не може залишатися без регулювання. Але висування вимог учасникам азартного бізнесу має бути аргументовано. Крім того, самі правила гри повинні бути зручними не лише для наявних гравців, що монополізують ринок, а й для нових, наприклад, закордонних компаній. Ймовірно, що останні захочуть отримати ліцензію в Україні.
Інакше ми можемо зіткнутися з ситуацією, коли онлайн-платформи будуть і далі продовжувати отримувати ліцензії за кордоном, безперешкодно здійснюючи свою діяльність для громадян України в Інтернеті», – цитує юриста Mind.ua.