Політолог-міжнародник Антон Кучухідзе вважає, що майбутні учасники грального ринку України можуть отримати величезні проблеми у сфері оподаткування.
Антон Кучухідзе
«Поступово процес легалізації грального бізнесу наближається до фінішу. За різними інсайдами, зовсім скоро має відбутися довгоочікуване для бюджету країни голосування за 2285-д (законопроєкт про легалізацію азартних ігор – прим.) у другому читанні.
Однак, не все так добре, як подають це депутати. Головне питання напередодні легалізації – чи буде нормально існувати легальний ринок?
М’яко кажучи, вже на старті, буде багато проблем. Є дві причини майбутніх проблем: служіння Гетманцева лотерейникам і відсутність професіоналів-технократів серед депутатів для розробки адекватного законопроєкту і формування ефективного грального ринку.
Депутат Марусяк, як Глава підкомітету організації та оподаткування грального бізнесу виявився не меншим теоретиком, ніж його шеф – Гетманцев, абсолютно проваливши роботу робочих груп з легалізації азартних ігор, і не почувши важливих підказок від професіоналів ринку.
Лобізм Гетманцева і непрофесіоналізм Марусяка призвели до того, що зараз якраз-таки усі побачать і відчують бомбу уповільненої дії.
Проблема полягає в тому, що легалізацію грального бізнесу розглядають окремо від податкового регулювання азартних ігор. Тобто законодавець хоче тупо отримати понад 4 млрд грн від ліцензій, і все. В Україні хочуть встановити одні з найвищих ліцензій на азартні ігри в Європі.
Наприклад, в Італії, країні, яка найбільше перерахувала грошей в бюджет серед інших європейських країн тільки за показником GGR – майже $ 21 млрд (2018 рік), ліцензія для відкриття казино коштує 200 тис. євро, а в Україні – понад $ 20 млн. Як кажуть сучасні тінейджери, така різниця в цінах ліцензіях – це жесть!
Звичайно ж, Італія може собі дозволити вводити податок на GGR за такої низької вартості ліцензії, а Україна – ні, інакше наш ринок зовсім перестане бути привабливим, перш за все, для іноземного інвестора.
Тільки-но ринок буде легалізований, оператори азартних ігор отримають колосальне податкове навантаження +/- 50% (податок на прибуток – 18%, податок на доходи фізичних осіб – 18%, 10-28% – податки на доходи від діяльності з організації та проведення азартних ігор). Висока фіксована вартість ліцензії та високі податки не допоможуть повністю детінізувати ринок.
«Геній» Марусяк, наприклад, в законопроєкті 2713 пропонує добити гральний бізнес і ввести податок на валовий ігровий дохід (GGR) в розмірі 10%, і тоді 48% податків оператори азартних ігор повинні будуть заплатити в казну крім високої вартості ліцензії. Об’єктивно, це скажене податкове навантаження і дикий популізм, адже висока вартість фіксованого платежу, по суті, і є виплачений «авансом» GGR.
За умови такої дорогої ліцензії є один вихід: скасувати валовий ігровий дохід (10%, законопроєкт 2713), скасувати податок на виграш (18%) і залишити для операторів азартних ігор тільки податок на прибуток в розмірі 18%. Інакше ринок з тіні не витягнути.
Операторів азартних ігор може тішити тільки одне, що крім «профі» Гетманцева і Марусяка, що приєдналися до табору популістів, є й адекватні ініціативи у вигляді 2713-3, де податок на валовий ігровий дохід скасовується.
Як, після легалізації грального бізнесу, депутати будуть розгрібати всю цю податкову плутанину, як вони вбережуть ринок від збільшення тіньового сегмента з такими неадекватними апетитами? Вихід є, якщо перестати займатися теорією: залишити тільки податок на прибуток, інакше легалізація грального бізнесу залишиться виключно на папері.
Від того, що законодавець відмовиться вводити податок на валовий ігровий дохід (GGR), є ще один плюс: за відсутності цього податку, державі абсолютно не потрібно буде морочити голову над розробкою системи онлайн-моніторингу, яка, власне кажучи, і створюється тільки для розрахунку саме GGR. Немає GGR – немає конфліктної системи онлайн-моніторингу, немає маніпуляцій навколо надходжень до бюджету країни», – цитує Кучухідзе видання «Українські новини».