Генеральний директор Всеукраїнської спілки розвитку букмекерства Вадим Місюра висловився про п’ять міфів стосовно узаконення азартних ігор в Україні.
П’ять міфів про легалізацію грального бізнесу: роз’яснення Вадима Місюри
«Закон України про гральний бізнес набрав чинності. А обговорення всіляких наслідків перезапуску української гральної галузі серед суспільства тільки наростає. Законодавець визначив чіткі види діяльності, які підпадають під дію закону, а саме: казино, букмекерська діяльність, в тому числі й в мережі інтернет, ігрові автомати та покер тільки в мережі інтернет.
Як і очікувалося, документ викликав суспільний резонанс: законодавчий процес зайняв понад десять місяців, а текст пережив 3500 поданих поправок. Обговорення всіляких наслідків перезапуску української гральної галузі стало топ-темою серед політичних опонентів закону, лідерів думок, психологів і журналістів.
Тільки українському суспільству, яке справедливо вимагає роз’яснення певних норм закону, у 2020-му році недостатньо домислів і упереджень. Потрібні факти, аналітика, цифри – як легалізація азартних ігор буде сприяти прозорому регулюванню нового ринку, появі соціального відповідального бізнесу та запобіганню ігрової залежності.
Міф 1. «Закон про гральний бізнес – зло»
Перш за все, легалізація грального ринку спрямована на детінізацію. За неофіційними даними, під час ігрової заборони в Україні нелегально працювало до 160 000 ігрових комп’ютерів, до 5 000 залів ігрових автоматів, до 2 000 пунктів прийому ставок, близько 20 підпільних казино.
Прийнявши гральний закон, українська держава взяла на себе відповідальність за непопулярне, але необхідне для якісних змін рішення перед суспільством за ті сфери економіки, які вимагали врегулювання через корупцію, нелегальні мільярдні обороти, правове свавілля.
Так, закон чітко визначає вимоги до всіх суб’єктів грального ринку. Створюється спеціальний уповноважений орган – Комісія з регулювання азартних ігор, що відповідає за ліцензування, моніторинг та діяльність суб’єктів гральної індустрії. Організатори ігор повинні придбати ліцензію, повідомляти про фінансову діяльність компаній і подавати своєчасну звітність.
За попередніми прогнозами, продаж ліцензій може принести в казну близько 4-5 млрд грн на рік. Надходження будуть спрямовані на підтримку медицини, спорту, освіти, культури та науки.
За порушення закону, наприклад, власник грального бізнесу може отримати штраф у розмірі 2,5 млн грн за допуск до гри людини, внесеної до реєстру людей з ігровою залежністю; допуск до гри осіб молодше 21 року; за порушення процедури ідентифікації гравця.
Більш того, якщо організатор азартних ігор самостійно допустив внесення змін до грального обладнання та приймає ставки без підключення до системи державного онлайн-моніторингу, передбачений штраф близько 5 млн грн.
Що стосується правоохоронних органів, то їх відповідальність полягає в справедливому нагляді за дотриманням закону.
Важливо не допускати появу «сірих зон», які працюють без ліцензій або займаються продажем субліцензій, а також не допускати системних порушень з боку суб’єктів гральної діяльності. Співробітники правоохоронних органів нестимуть кримінальну відповідальність за зловживання службовим становищем і можуть бути позбавлені волі від шести до восьми років.
Міф 2. «У казино затягнуть дітей»
Відповідно до закону, особи молодші 21 року не зможуть переступити поріг грального закладу або зробити першу ставку. Організатори азартних ігор навіть мають право збільшувати вік гравців на власний розсуд. Працювати в гральній індустрії дозволяється за умови, що співробітник досяг 21 року.
Вводиться обов’язкова система ідентифікації гравців у форматі реєстрів. Верифікація в гральному закладі буде проведена з моменту першого відвідування залу: в обов’язковому порядку потрібно надати оригінал документа, що засвідчує особу і підтверджує вік. Пройти ідентифікацію в інтернеті необхідно до прийняття ставки – через електронний підпис, sim-карту з методом MobileID або через BankID, або будь-яким іншим способом, який дозволяє організатору азартних ігор ідентифікувати гравця, передбаченим законодавством.
Передбачена і вторинна ідентифікація. Вона буде здійснена карткою гравця, яку видасть організатор після першої гри. Опис такої карти буде визначатися вищезгаданою Комісією – відповідати всім нормам і обмеженням відповідно до закону.
Важливо, що наземні гральні заклади будуть розташовуватися не ближче 500 метрів від навчальних закладів. Доступність рекламних матеріалів для осіб молодше 21 року і зовсім обмежується.
Міф 3. «Людей з ігровою залежністю побільшає»
Принципи відповідальної гри, закладені в законі, як раз спрямовані на запобігання розвитку ігрової залежності – лудоманії. Вперше в Україні буде створено державний контроль над людьми, схильними до ігрової залежності. Йдеться про Реєстр осіб, яким обмежений доступ до азартних ігор.
Серед підстав потрапити в дані реєстру – виключення себе за власним бажанням, обґрунтована заява від членів сім’ї (перший ступінь спорідненості) або рішення суду. Заборона на азартні ігри може скласти від шести місяців до трьох років. Інформація з реєстру буде непублічною.
Заклади, що допускають до гри людей із залежністю, будуть зобов’язані виплатити сім’ям 10-кратний розмір програшу. Гральний бізнес не зацікавлений в розвитку ігрової залежності.
Бізнесу, зокрема беттингу, важливо створити умови для стабільних гравців зі стабільним доходом. В основному люди грають на невеликі гроші, прагнучи задовольнити свій азарт і бажання перемагати.
Люди з ігровою залежністю нестабільні. Вони випробовують долю і плутають бажання якісно провести дозвілля з заробітком. Якщо копнути глибше, то виявиться, що з проблемами лудоманії стикається менше ніж 1% від загальної кількості гравців.
Епіцентром гральної залежності найчастіше стають ігрові автомати – там відсутня мотивація докладати надмірних зусиль для виграшу, а максимальна сума повернення вкладених коштів не перевищує 70%, а при неконтрольованому ринку і того менше.
Люди, схильні до лудоманії, не володіють достатньою інформацією, що відіграти всі гроші на ігрових автоматах не вийде.
Соціально відповідальний бізнес як раз не повинен давати людині опускатися нижче соціального статусу. Для того, щоб зберегти цей сегмент в тонусі, гральний бізнес в Україні буде інвестувати в ініціативи, спрямовані на реабілітацію гравців. Це можуть бути кол-центри з надання психологічної допомоги або широкомасштабні просвітницькі кампанії про принципи роботи гральної індустрії.
Подібний прецедент стане маркером для всієї сфери азартних ігор. Бізнес таким чином покаже, що готовий нести відповідальність як перед суспільством, так і перед конкретною людиною.
Міф 4. «Грати будуть на кожному розі»
Проведення азартних ігор дозволено виключно на території спеціальних ігрових зон.
Для казино в Києві такими ігровими зонами є 5-зіркові готелі з номерним фондом не менше 150 номерів. В інших населених пунктах ігровою зоною вважаються 4-ох і 5-зіркові готелі з номерним фондом не менше 100 номерів. Заміський комплекс відпочинку також може бути територією азартних ігор із загальною квадратурою в 10 000 кв.м.
Букмекерська діяльність дозволена в -3, -4 і 5-зіркових готелях як в Києві, так в інших населених пунктах. Номерний фонд київських готелів повинен становити не менше 50 номерів, в інших населених пунктах – не менше 25 номерів. Також букмекерська діяльність допустима на іподромах.
Важливий нюанс. Прикінцеві положення закону забороняють проведення лотерей, які мають ознаки рулетки, ігор в кістки та будь-яких видів ігор, які імітують процес розіграшу на ігровому автоматі й букмекерську діяльність. Цей захід обережності повинен виключити маскування азартної діяльності під виглядом лотерей або комп’ютерних клубів.
Міф 5. «Україна стане раєм для азартних ігор, а не країною технологій»
Гральний ринок, в тому числі беттинг, є одним з найвпливовіших драйверів технологічного розвитку у світі. Платформи для ставок вже давно позиціюються як якісні IT-продукти з елементами персоналізації, гейміфікації, продуманим захистом персональних даних. Цей напрямок бореться за найкращі технології: штучний інтелект, Big Data, автоматизацію.
Якраз розвиток беттинга та ігрової індустрії в цілому – це шанс залучити міжнародні інвестиції, дати роботу українським IT-фахівцям, продовжувати розвивати tech-імідж країни серед європейської й американської спільноти.
В цілому, у 2020-му році недостатньо тільки декларувати європейські цінності. Потрібно їм слідувати. Розвивати таку правову культуру, в якій перестають закривати очі на тіньові напрямки економіки та забезпечують право на захист інтересів людини в будь-якій галузі», – наводить слова Місюри видання Liga.net.