Директор аналітичної групи «Левіафан» Микола Мельник розвіяв популярний серед антагоністів легалізації грального бізнесу міф про те, що за допомогою казино та інших суб’єктів азартних ігор буде зручно «відмивати» кошти.
«Багато опонентів легалізації грального бізнесу лякали наших співгромадян тим, що злочинці будуть «відмивати» через гральний бізнес «тіньові» доходи і перетворять нашу неньку з садом вишневим коло хати на якийсь огидний Лас-Вегас.
Я з розумінням відношусь до поборників традиційних цінностей всіх мастей, а також борців за мораль нашого багатостраждального народу, але коли ми говоримо про «відмивання грошей», то хотілося б більш фахової дискусії. І так, коли народні депутати О. Ляшко і П. Кишкар декларували свої статки, як виграні в лотерею, то це відмивання чи не відмивання? Я думаю, все ж відмивання, але воно відбувалось у той час, коли гральний бізнес не існував, а два з трьох лотерей були під санкціями і не зрозуміло як працювали.
Тобто легалізувати «брудні» гроші через гральний бізнес можна, але тоді коли грального бізнесу немає, а отже немає і фінмоніторингу, і відповідно ніхто не перевірить чи дійсно ти купував лотерейний білет, і чи дійсно віра в «Шахтар», збагачує на сотні тисяч.
Частина 1 ст. 3 Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» чітко передбачає, що на сферу азартних ігор поширюється в тому числі і Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та «Про запобігання впливу корупційних правопорушень на результати офіційних спортивних змагань».
Це означає, що сфера грального бізнесу буде знаходитись під пильним оком фінмоніторингу і контролю там буде ну вже точно в рази більше, аніж до прийняття профільного закону. Тобто контроль якраз починається саме зараз, і той хто каже, що легалізація відкриє можливості для відмивання грошей іде проти істини.
Навіть, якщо подивитись на історію розвитку казино, то останній раз, коли в цивілізованій країні казино слугувала інтересам «тіньовиків», це ще до запровадження перших стандартів FATF на початку 90-х. Тобто ті всі лякалки, які ми чуємо, це гра на страхах сформованих фільмом «Хрещений батько -2» і гангстерськими фільмами 30-х років минулого сторіччя. А при тому контролю, який зараз запроваджує держава у фінансовій сфері, стати пунктом по відмиванню «брудних грошей» у будь-якої гральної зали шансів фактично немає. Ще однією пересторогою для бажання власників гральних ліцензій «відмивати гроші» є вартість ліцензії.
В Україні ліцензії будуть одними з найдорожчими у світі. Наприклад, за велике казино в п’ятизірковому готелі в Києві тільки за ліцензію треба буде сплатити більш як $10 млн на п’ять років, а ще має бути банківська гарантія, а ще є вимоги до капіталу.
Ніхто з операторів грального бізнесу не буде ризикувати ліцензією, заради того, щоб підставитись під фінмоніторинг. Тим більш, поки є офшори, відмивати гроші через казино, застаріло і не модно», – передає слова пана Мельника онлайн-видання «ЦензорНЕТ».