Політолог-міжнародник Антон Кучухідзе закликав депутатів Верховної Ради не займатися політиканством, затягуючи процес легалізації азартних ігор, а діяти в інтересах держави.
Антон Кучухідзе
«З 2009-го року політикани перетворили гральний бізнес у що завгодно, але тільки не в адекватну сферу економічного життя держави, як це відбувається в розвинених європейських країнах на кшталт Італії, Німеччини, Великобританії, або ж в США.
У 2009-му році заради політичного піару, влада ініціювала «заборону» грального бізнесу в Україні. Що найдивніше: після «закриття» грального бізнесу тодішній прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко заявила, що, по суті, ніякої заборони не відбулося і посилилася тінізація цієї сфери, народився цілий корупційний тигр, країна ж втрачала доходи протягом 12 років, а співробітники цієї сфери – робочі місця і зарплату.
Чи змінилося щось у 2020-му році? Однозначно, що так, але політиканство залишилося. На рівні влади: у Президента Зеленського і нинішньої влади абсолютно правильна продержавна позиція: гральний бізнес повинен бути легалізований і нехай наповнює бюджет країни.
А ось політиканство залишилося, наприклад, у «Батьківщини». Їхня лідерка «заборонила» цю сферу, потім визнала, що рішення 2009-го року призвело до посилення корупції, і зараз ці ж люди, які перебувають в опозиції, розповідають і уповільнюють якраз таки процес легалізації грального бізнесу. Де ж ви, панове, були чесними у 2009-му році, коли визнали, що ваше рішення не привело ні до чого хорошого, або коли сьогодні знову заради політичного піару блокуєте процес легалізації грального бізнесу та наповнення грошима бюджет країни? Очевидно, що і тоді, і сьогодні фракція Юлії Тимошенко керується суто політичними інтересами, ніж державними.
Політиканству нарешті повинен настати кінець, і має відбутися реальна детінізація грального бізнесу. Критики багато говорять, що не потрібно порівнювати з західноєвропейським досвідом процеси, пов’язані з гральним бізнесом.
Ок, давайте критикам завдамо удару по їх же логіці: розглянемо процес існування грального бізнесу в більш консервативних суспільствах країн СНД.
Білорусь. Гральний бізнес визнаний державою одним з найбільш важливих секторів економіки. У 2016-1017 рр. держава Білорусь констатувала, що «за розміром сплачених податків до бюджету організатори азартних ігор республіки перевершують деякі великі види економічної діяльності».
Варто зазначити, що доходи від грального бізнесу з того часу постійно зростають. Якщо у 2015-му році дохід від азартних ігор склав близько $98 млн, у 2017-му році – $ 21,9 млн, у 2018-му – $ 23,1 млн.
Для порівняння: в бюджеті України на 2020-й рік прописана графа доходів від грального бізнесу в розмірі понад 4 млрд грн, доларовий еквівалент дорівнює 148 млн (за курсом 27), хоча варто враховувати й розміри ринків, очевидно, що вони – різні.
Грузія. Тут гральний бізнес легалізований на зорі 90-х. Ця країна, по максимуму, використовує 2 ключові чинники:
Користуючись цими двома чинниками в країну йде солідна сума доходів. За даними Transparency International Georgia за 2015-й рік, сфера азартних ігор визнано як «добре організована індустрія, яка вносить важливий внесок в економіку країни».
За даними державних служб Грузії, у 2017-му році загальний обіг грального ринку склав $ 2,2 млрд (в Україні ж обіг тіньового грального ринку у 2018-му році становив понад $ 1 млрд), а у 2018-му році, держава Грузія отримала від грального бізнесу доходів у розмірі понад $ 130 млн.
Крім забезпечення стабільності доходів від грального бізнесу в бюджет і залучення на свій ринок гравців з Туреччини, Азербайджану та інших країн, особливо з Близького Сходу, правильна державна політика дозволила залучити західні інвестиції: на початку 2019-го року британська компанія Paddy Power Betfair прийняла рішення розширити свою діяльність на регульованому грузинському гральному ринку, і придбала 51% акцій оператора Adjarabet за $ 131 млн. Інвестиції від західних компаній – це показник насамперед довіри до грузинського правового поля. Ефективний контроль держави призводить і до таких речей, а не як люблять розповідати в Україні до посилення одноруких бандитів.
Казахстан. Всупереч тому, що традиційно в ісламі негативне ставлення до азартних ігор, в цій країні, де понад 70% населення є мусульманами, азартні ігри дозволені.
Також варто додати й той факт, що згідно з соціологічними дослідженнями казахської DAMU Research Group (червень 2019-го року) понад 67% казахів не вважають азартні ігри корисними. Але у державної влади вистачає мудрості не займатися політиканством, як це люблять в Україні, і все ж держава контролює гральний бізнес всупереч усьому емоційному, і на користь всьому прагматичному.
Згідно з даними різних ЗМІ, дохід держави від операторів азартних ігор у 2017-му році склав 11,7 млрд тенге (більше $ 41 млрд), у 2018-му році – 26,8 млрд тенге (більше $ 68 млрд).
Звичайно ж порівнювати прямі кореляції ринків – це не зовсім коректно.
Очевидно, що азарт – це невіддільна частина людської природи, яку не викоренити. Відповідно державі як інституту влади потрібно бути не політиканом, а прагматиком, і тоді чутливі економічні сфери не будуть приносити шкоди суспільству, і бюджет країни буде наповнюватися.
Потрібно керуватися не емоціями та рівнем рейтингів, як українські політикани це роблять, а прагматизм – наше все.
Якщо маленькій Грузії вдається заробляти легально майже $ 140 млн від азартних ігор і залучати західних інвесторів, то очевидно, що й Україні вдасться в рази, а то й в десятки разів, більше заробити в даному сегменті. У нашій країні, єдина перешкода адекватному регулюванню грального бізнесу – це політиканство», – написав Кучузідзе у власному блозі на порталі «Українські новини»