Політичний та економічний експерт Валерій Клочок вважає, що після заборони азартних ігор в Україні – у 2009-му році – російський гральний бізнес перекочував на територію нашої держави та щорічно отримував надприбутки, допоки індустрія перебувала у тіні впродовж 11 років.
Валерій Клочок
«В Одеській області мають намір збудувати місто-курорт «Дунайя», в якому відкриють 80 готелів (найменший на 150 номерів). Щось типу Лас-Вегасу.
Загалом планується ввести в експлуатацію 20 тисяч готельних номерів й створити 25 тисяч робочих місць. Під будівництво буде відведено понад 500 га землі й облаштують 10-кілометрову набережну. Це має бути цілорічний курорт з гемблінг (гральною) зоною, який розмістять на піщаній косі, частина якої – дамба, між озером Сасик і Чорним морем. Вартість проекту – 2,5 млрд доларів, що дорівнює загальному обсягу іноземних інвестицій в Україну за увесь минулий 2019-й рік.
Проєкт дуже серйозний і складний, потребуватиме широкого громадського обговорення, він складний за логістикою в тому числі. Але інша складність полягає і в тому, чи буде там ігрова зона, чи будуть податкові пільги для інвесторів.
Бо, наприклад, із законом про детінізацію грального бізнесу все складається непросто. Опозиція намагається всіляко блокувати його ухвалення навіть на етапі голосування і фактично блокує роботу всього парламенту. Саме цей документ залишається предметом її жорсткої та жорстокої критики.
Верховній Раді залишилося розглянути близько 1,5 тисячі поправок із 3,5 тисячі до багатостраждального законопроєкту №2285-д «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор».
Запитання чому? Тут швидше політичний мотив та політичний розрахунок, аніж раціональна і державницька позиція та доцільність.
Для тих хто забув, нагадую: 15-го травня 2009-го року парламент, ухваливши 340-а голосами закон «Про заборону грального бізнесу в Україні» фактично надав йому статусу «незаконного», але аж ніяк не зачинив двері в казино та в клуби гральних автоматів.
Ініціатором заборони була тоді чинний прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко, котра практично відразу після ухвалення закону визнала, що законодавча «заборона» грального бізнесу привела до тінізації цієї сфери діяльності. Про це вона заявила вже 13-го липня 2009-го року під час зустрічі з представниками Ради церков України. І ось уже 12-ий рік увесь гральний бізнес там і знаходиться.
З того часу у гральному бізнесі склалася парадоксальна ситуація: офіційно він заборонений, а гральні зали під вивіскою лотерей практично на кожному кроці. Так само легко грати на онлайн-платформах. Втім, цікавою є деталь про те, хто ж кінцевий бенефіціар низки учасників тіньового ринку азартних ігор.
Тоді в далекому 2009-му році заборона на гральний бізнес торкнулася і Росії. З 1 липня 2009-го року ведення грального бізнесу було заборонено і на її території, за винятком лише чотирьох спеціально організованих зон в Алтайському, Краснодарському і Приморському краях, а також в Калінінградській області.
І російський гральний бізнес, бізнес країни-агресора плавно перекочував в Україну, де комфортно почуває себе усі ці роки й отримує надприбутки. Збіг? Не думаю.
Відтак відповідь на питання про те, хто заробляє на тіньовому гральному бізнесі, не сплачуючи до державного бюджету жодної копійки, є більш ніж очевидна. І чи це нормально, що депутати-опозиціонери навіть за цих умов, коли в країні шостий рік поспіль триває війна і далі продовжують мантру про крах країни після ухвалення закону?
При цьому державний бюджет тріщить по швах, Гетманцев разом зі згаданою опозицією публічно критикує податкову та митницю за неефективну роботу навіть після зміни керівництва, гроші з фонду боротьби з COVID-19 забирають на будівництво доріг, а виконання дохідної частини державної скарбниці за півріччя стало можливим винятково внаслідок сплати дивідендів з НАК Нафтогазу та націоналізованого ПриватБанку.
Повертаючись до розгляду законопроєкту, нагадаю, що Разумков прогнозував проходження правок за кілька днів. Мовляв, не всі правки будуть розглядатися. Натомість їх автори наполягають на розгляді практично усіх своїх пропозицій, процес затягнувся. Ще 30-го червня Рада почала розгляд правок до законопроєкту про гральний бізнес. За два дні засідань розглянули близько 200 поправок із 3,5 тисячі та не підтримали жодної.
Найбільше насторожує наратив, який з екранів телевізорів та при будь-якій нагоді демонструють противники легалізації азартних ігор. Саме це стало передумовою категоричного несприйняття більшістю українців легалізації підпільних гральних залів та казино. є
Лишень вдумайтеся: Ті, хто має сповідувати букву закону і дух закону, ті, хто має боротися з тіньовим сектором економіки, прикриваючись розповідями про страшилки та розбиті серця фактично покривають порушників закону.
Тому і масштабний проект з надання можливості працевлаштування 25 тисячам українців лише в Одеській області підвішений в повітрі через політичну доцільність опозиціонерів», – цитує економіста Censor.net.