Директор департаменту внутрішньої політики «Міжнародного Центру Перспективних Досліджень» (МЦПД) Ігор Петренко розповів, що станом на 2009-й рік, коли гральний бізнес був дозволений в Україні, у Києві з офіційним діагнозом лудоманія було зареєстровано всього 15 осіб.
Петренко пояснив, чому проблема лудоманії в Україні перебільшена
За словами політолога, виключно легальний та регульований державою ринок азартних ігор дає реальні інструменти контролю над лудоманією:
«В контексті легалізації азартних ігор в Україні дуже часто почали говорити про лудоманію або гральну залежність. Тепер противники легалізації всіх активно лякають цією хворобою.
Звичайно, можна поставити риторичне питання до них: чому раніше вони не помічали цієї проблеми, коли нелегальні гральні зали окупували українські міста? Напевно тому, що тоді у них був інший інтерес – не помічати, адже можна зашкодити «поважним людям».
А тепер виходить, коли потрібно захистити інтереси цих «поважних осіб», противники легалізації беруть лудоманію на озброєння як своєрідну страшилку для населення. І цими «поважними людьми» є корупціонери й нечисті на руку правоохоронці різних мастей, які чудово себе почували в нелегальному сегменті чи то «кришуючи» «сірі» й «чорні» гральні зали, чи то видаючи напівзаконні ліцензії.
Вся суть проблеми полягає в тому, що вони втрачають джерела особистого заробітку. З моменту запровадження легального ринку держава вперше за 11 років безпосередньо почне отримувати кошти в бюджет від цієї сфери бізнесу. Мова йде про мільярди гривень, які відтепер перетікають з кишень «схемщиків» до держави та громадян.
Насправді офіційна статистика щодо лудоманів в Україні відсутня. Фактично, нелегальний ринок призвів до того, що цей різновид депресії зник з порядку денного. Проте, навіть, коли ринок був легальним ця проблема не мала таких масштабів, якими нас лякають зараз.
Так, за наявними даними у 2009-му році, тобто до заборони, в Києві з офіційним діагнозом лудомана було зареєстровано всього 15 осіб.
Ба більше, досвід інших країн, де азартні ігри давно легалізовані, також не показує шалених масштабів. Наприклад, у Нідерландах частка повнолітніх, у яких коли-небудь підозрювали ігрову залежність, становить близько 1,9% від всього населення, а у Франції – 1,2%.
Насправді заборона не рятує залежних людей, адже така особа завжди знайде місце, де вдовольнити свій потяг. Тому лише легальний та регульований державою ринок азартних ігор дає реальні інструменти контролю над лудоманією, щонайменше у веденні відповідної статистики та заходів лікування й профілактики. Лише за таких умов держава отримає кошти для фінансування відповідних програм соціального захисту, які будуть реально допомагати залежним людям.
Після того як ринок азартних ігор почне нормально і легально працювати, держава, на сплачені податки та ліцензійні платежі буде створювати спеціальні програми фінансування сфер культури, спорту, медицини та науки, сотні тисяч робочих місць, а також отримає додатково великих меценатів.
Наприклад, в Нідерландах частина податків з азартних ігор йде на фінансування чемпіонату з футболу, а в Канаді оператори азартних ігор виступають спонсорами щорічного етапу автоперегонів «Формула-1».
Тому всі розмови про катастрофу, на яку прирікає українців легалізація, є ні чим іншим ніж перекручуванням фактів та бажанням зберегти нелегальні грошові потоки для «поважних людей»», – передає слова Петренка Site.ua.
14-го липня Верховна Рада проголосувала у другому читанні та в цілому за законопроєкт №2285-Д «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор». Наразі документ перебуває у Президента України Володимира Зеленського, який повинен або підписати документ, або накласти на нього технологічне вето. Якщо гарант Конституції обере другий варіант, то проєкт закону відправлять на доопрацювання у парламент.