Не потрібно тішити себе ілюзіями, що в сучасному професійному футболі залишився хоча б один національний чемпіонат, не заражений проказою договірних матчів. З глобальним розвитком індустрії спортивного онлайн-беттинга і складною економічною ситуацією в багатьох країнах корупційна складова нині є чи не основною рушійною силою, яка обертає колеса функціонування величезної кількості футбольних клубів. «Іграшок», як відомо, переважно вкрай витратних і таких, які ніякого суттєвого прибутку їх власникам офіційно не приносять. «Рейтинг Букмекерів» підготував власний ТОП-5 національних європейських чемпіонатів, де продаж матчів давно став константною складовою місцевого футболу.
Очко на продаж. Або три. Для багатьох команд в європейському футболі вихід на поле давно перетворився в високооплачуваний спектакль
Спочатку варто уточнити, що ми спеціально не стали приділяти увагу в цьому матеріалі проблемам з договірними матчами в російській або українській Прем’єр-лігах. Шанувальники цих національних чемпіонатів і без того прекрасно інформовані про всі найгучніші випадки зі звинуваченнями клубів в договірняках останніх років, щоб знову повертатися до цього «вічного питання».
В кінці минулого року знамените класифікаційне агентство Lloyd’s опублікувало свіжий рейтинг 100 найавторитетніших підприємців світу в сфері судноплавства. У ньому виявилося відразу 13 греків. Мабуть, найпримітніша фігура з них для нас – 65-й номер рейтингу Евангелос Марінакіс. Президент судноплавної компанії Capital Maritime & Trading Corp контролює великий обсяг океанських танкерних вантажоперевезень і як віддушиною від бізнесу володіє легендарним футбольним «Олімпіакосом».
Клуб з портового Пірея довгі роки спонсорував його батько, також багатющий судновласник. З 2010-го року перейшов, можна сказати, у спадок Евангелосу. Неодноразово звинувачений в грецьких ЗМІ в зв’язках з балканськими злочинними угрупованнями, вимаганні, хабарах і погрози вбивством, цей типовий представник місцевої «золотої молоді» з величезною зайвою вагою і манерами розбещеного принца (на фото) встиг навіть деякий час побути генеральним секретарем національної федерації футболу. При Марінакісі-молодшому «Олімпіакос» не тільки цілком стерпно (що рідкість при дихаючій на ладан грецькій економіці) відчуває себе фінансово, а й вже встиг вляпатися в декілька скандалів із звинуваченнями в проведенні договірних матчів.
Хазяїн «Олімпіакоса» як мало який інший бізнесмен в Греції вміє домовлятися з владою
Найгучніший з них за останні роки стався в сезоні 2009/10, коли надбанням громадськості виявився звіт УЄФА, в якому приблизно 40 ігор сезону в грецькій Суперлізі називалися підозрілими. Під звинуваченнями в корупційній активності виявився сам Марінакіс, а також ще понад 60 футбольних функціонерів, гравців і суддів. Певна річ, ні для кого з фігурантів гучного скандалу справа не завершилося реальним тюремним терміном. Крім «Олімпіакоса» в проведенні договірняків підозрювалися клуби «Астерас», «Левадіакос» і багато інших.
Купувати-продавати ігри стало набагато простіше і практично без побоювання бути притягнутим до кримінальної відповідальності
Але ось сам Марінакіс після тих нервувань поспішив обзавестися мандатом депутата – обрався до міської ради Пірея і залишив чиновницьку діяльність в федерації.
Потрібно додати, що скандали подрібніше з спортивними іграми в місцевій Суперлізі спалахують впродовж практично кожного сезону. Якщо ще в минулому десятилітті грецький футбол був «перегрітий» великими бюджетами та зарплатами гравців, то після моторошного падіння в останні декілька років місцевої економіки і зубожіння населення купувати-продавати ігри стало набагато простіше і практично без побоювання бути притягнутим до кримінальної відповідальності.
Професійні беттори вже давно вважають за краще не мати нічого спільного з грецькою Суперлігою (не кажучи вже про дивізіони рівнем нижче). Ставити на місцевий футбол людині сторонній вважається заняттям чимось схожим на метання кісток в казино – тобто з підсумком абсолютно рандомним.
У цій країні теж є свій «Марінакіс» – напівбізнесмен-напівбандит, замішаний в численних кримінальних скандалах. Звуть його Джиджі Бекалі (на фото) і він є колишнім господарем знаменитого румунського клубу «Стяуа». Ще в 2008-му році цей грізний кримінальний персонаж був затриманий в аеропорту Бухареста з дипломатом, заповненим готівкою на загальну суму в 1,7 млн євро. За твердженням недоброзичливців, гроші призначалися для підкупу гравців команди «Університатя» (Клуж) для забезпечення потрібного «Стяуа» результату.
Та історія стала певною мірою дивним виключенням з правил румунського футболу, де навіть найлютіші вороги завжди вміють домовлятися «по-тихому» і оплачувати очкові послуги кешем без залучення уваги поважної публіки.
У 2013-му році Бекалі, який ніколи не приховував своєї любові до розкішного життя в стилі «циганський гламур», нарешті опинився за гратами. Щоправда, не за звинуваченням в організації договірняків – президент «Стяуа» загримів до в’язниці на три з половиною роки за махінації з землею, яка належала місцевому Міноборони і несплату податків.
Румунський «король договірняків» Бекалі все ж подивився на небо в клітку
Два роки по тому колишній бос «Стяуа» вже був на волі і знову взявся критикувати всіх навколо, заявляючи, що румунський футбол – справжній притулок сил зла, вороги будують підступи проти нього, а місцеві букмекери – натуральні відходи людської життєдіяльності.
Румунська Ліга 1 – сміттєзбірник договірних зустрічей
Бекалі – напевно, самий медійно засвічений представник верхівки місцевої футбольної «братви», найавторитетніші ватажки якої терпіти не можуть з’являтися на обкладинках таблоїдів.
Загалом, елітна румунська Ліга 1 – сміттєзбірник договірних зустрічей. Практично в кожному турі тут грають один-два поєдинки, які не мають відношення до чесного футболу. Команди проводять обмін очками з сезону в сезон, об’єднуються в угруповання і «топлять» ситуаційних конкурентів по турнірній таблиці. Президенти клубів через посередників нерідко «прогружають» гігантські суми на фіксовані результати і заробляють ще більше. Складно назвати клуб з Ліги 1, який останніми роками не підозрювали б тут в участі в чорних беттинг-схемах.
Ця країна славиться не тільки своїми прекрасними курортами і воістину божевільними фанатами практично у всіх ігрових видах спорту, але і роз’їденим іржею корупції практично вщент клубним футболом. В сенсі професійного беттинга місцева Суперліга є приблизно такою ж чорною дірою, як і грецька. Не будучи хоч трохи знайомим з витіюватими локальними «розкладами», намагатися дистанційно заробити на ставках на турецькому футболі порівняно з мазохізмом на межі з самогубством.
Найгучніший в останні роки скандал розгорівся на берегах Босфору в 2011-му році, коли місцеві антикорупційні органи провели операцію із «зачистки» футбольної Суперліги. Тоді було арештовано більше 50-ти чоловік з числа босів клубів і чиновників регіональних федерацій різного рангу. Під підозру в організації договірняків або як мінімум отриманні фінансової вигоди від проведення таких ігрищ потрапили впливові особистості в турецькому ногом’ячі: президент «Сівасспора» Мехнун Одіакмаз, спортивний директор «Ескішехірспора» Юміт Каран та багато інших.
Справжньою ж «вишенькою на торті» стало затримання президента «Фенербахче» Азіза Йилдирима. Це було дійсно «нежданчиком» – бос «Фенера» вважався недоторканним. Бізнесмен навіть різко захворів після допиту і зліг з нібито серцевим кризом в клініку.
Як ви думаєте, хтось поміняв свій дорогий костюм на смугасту тюремну робу в результаті? Правильно, все «вляглося». Турецька преса писала, що, ймовірно, гігантські хабарі за саботаж розслідування були занесені представниками футбольних босів на самий верх Генпрокуратури країни.
До речі, остаточно звинувачення в організації матчів з фіксованим результатом з Йилдирима були зняті тільки восени 2015-го року.
Колишній московський спартаківець Еммануель Еменіке також звинувачувався в отриманні грошей за участь в договірних матчах в роки виступів за «Фенербахче»
На думку аналітиків Federbet, неурядової бельгійської організації, яка займається відстеженням потенційно договірних матчів на підставі моніторингу онлайн-ставок, мальтійський чемпіонат – ще одна європейська смердюча калюжа, в якій тотальна корумпованість і безсоромність плавають на пару, задоволено похрюкуючи, на благо місцевих діячів тіньового антифутболу .
Мальтійський чемпіонат – ще одна європейська смердюча калюжа
Франческо Баранка, глава Federbet, нещодавно заявив, що професійний футбол на Мальті вмирає болісною смертю, а легіонери їдуть в місцеву Прем’єр-лігу аж ніяк не за високими зарплатами. Їх головний заробіток – у здачі за «хороший прайс» ігор, в яких беруть участь.
У тому, що офіційно заробити на гідне життя футболісту-професіоналу тут нереально, можна переконатися, якщо вивчити пропозиції від клубів мальтійської Прем’єр-ліги, які іноді з’являються на спеціалізованому сайті Theplayersagent.com. Заробітна плата не більше 1,5 тис євро (до вирахування податків) в місяць, оплата знімної квартири за свій рахунок і відсутність бонусів за індивідуальні показники – стандартні пропозиції від мальтійських клубів-роботодавців. Не дивно, що мало хто з місцевих профі не промишляє участю в fixed matches, поєдинках із заздалегідь вирішеним (декількома зацікавленими особами) результатом.
Незважаючи на відносні успіхи місцевої економіки (переважно в сільському господарстві), Албанія як і раніше залишається однією з найбідніших країн континенту. За даними Світового банку, ВВП на душу населення становив тут в 2014-му році трохи менше 3400 євро.
У країні, де кожна більш-менш освічена людина прагне виїхати працювати хоча б в сусідню Італію, відмінно почувають себе, мабуть, тільки представники великих злочинних угруповань. Албанська Суперліга – одна з найкорумпованіших в європейському футболі, що визнає і Federbet.
Практично всі місцеві клуби належать тому чи іншому бандитському клану. По суті, ми маємо справу з одним великим «Football Manager», де гравці на полі найчастіше виконують роль ляльок, якими вміло маніпулюють представники оргзлочинності.
Що доволі дивно, тут іноді трапляються реальні дискваліфікації гравців за участь в договірняках. Зрозуміло, що це найчастіше лише козли відпущення в трусах і бутсах, а не реальні фігури зі світу чорного беттинга, які рулять місцевим футболом. Але хоч щось.
Наприклад, взимку 2015-го року на шість місяців був відлучений від футболу голкіпер клубу «Теута» Альфред Османі, який, як було доведено, був основною фігурою в трьох матчах із заздалегідь фіксованим результатом.
На відео нижче можна побачити «подвиги» цього воротаря і інших колег-клоунів з «Теута» (в синьому) в кінцівці гри проти «Фламуртарі», яку команда Османі зобов’язана була програти.
Вищеописана «топ»-п’ятірка супер корупційних національних ліг Європи – безумовно, лише верхівка гнилого футбольного дерева, всередині якого давно повзають черв’яки розкладання.
Багато серйозних європейських букмекерських компаній вже припинили давати в своїх лініях також матчі вищих дивізіонів будь-яких прибалтійських країн (маються на увазі Латвія, Литва та Естонія) та держав екс-Югославії (Сербії, Хорватії, Македонії, Словенії, Чорногорії).
Ці турніри в останні роки є натуральною годівницею для обмеженого кола представників футбольного бандитизму, який найчастіше працює в тісному контакті з усім відомими в цих країнах гравцями і тренерами.
Проблема – гігантська. Ефективного вирішення наразі – немає. І, на жаль, є всі передумови до того, що область зараження на футбольному тілі континенту буде лише збільшуватися. Без бажання «посадок» з боку вже не просто вищих футбольних чиновників, але перших осіб правоохоронних міністерств з нею не впоратися. Бо подібна безкарність розбещує і на наших з вами очах вбиває футбол.