Зовсім нещодавно «Рейтинг Букмекерів» запропонував вашій увазі власний топ-5 вищих футбольних дивізіонів країн Європи, найбільш схильних до ризику проведення договірних матчів. Цього разу розширюємо географію ганьби і представляємо п’ятірку найбільш продажних, на нашу думку, ліг Азії і Близького Сходу.
Азіатський футбол давно став налагодженим бізнесом для мутних беттинг-ділків
Як писала британська газета The Guardian, минулого року в Китаї двоє жителів провінції Чжецзян були засуджені до тюремного ув’язнення за рекламу букмекерської компанії bet365 в своїх блогах. Ще двоє – цього разу в провінції Цзянсі – були заарештовані прямо в інтернет-клубі під час онлайн-гри на сайті того ж букмекера. Здавалося б, логічним рішенням для таких шанованих в гемблінг-співтоваристві компаній, як bet365 та інші, було просто піти з території цієї країни, на материковій частині якої азартні ігри (як офлайн, так і онлайн) знаходяться під повною забороною. Але жирний шматок пирога у вигляді гігантської кількості китайських онлайн-гравців не дозволяє операторам позбавити себе серйозного відсотка від загальної частки доходів.
Як результат – держава, що сповідує комуністичну ідеологію з населенням в 1,3 млрд жителів (19% від загальної чисельності жителів планети) продовжує боротися з азартом власних співгромадян каральними заходами. При цьому залишаючись гігантським ринком для численних офшорних онлайн-букмекерів з мутною репутацією, що найчастіше контролюються злочинними угрупованнями.
Корупція в місцевому клубному футболі була явищем настільки ж буденним, як рис на сніданок у жителя Пекіна
Зрозуміло, що найпопулярнішим видом беттинга залишається футбол. Місцева Суперліга, на ігри якої приймаються ставки в тому числі і великими європейськими БК, зараз переживає період фінансової могутності. Клуби, які часто є іміджевими проектами найбільших китайських бізнес-корпорацій, перед початком поточного сезону витратили сотні мільйонів доларів на підписання дорогих легіонерів з Європи та Південної Америки. Але деякі букмекери навіть зараз коректно відмовляються включати місцевий футбол в свої лінії.
Китайська поліція відмінно знає дорогу до офісу «Шанхай Шеньхуа»
Декілька років тому, коли команди ще не належали китайським мільярдерам і відчайдушно потребували коштів, корупція в місцевому клубному футболі була явищем настільки ж буденним, як рис на сніданок у жителя Пекіна. У 2010-2013-му році національна федерація провела наймасштабніше розслідування в історії китайського футболу, намагаючись очистити його від бруду «договірняків» перед тим, як стартували великі інвестиції. У підсумку клуб «Шанхай Шеньхуа» був позбавлений титулу чемпіона країни 2003-го року – слідчі довели факти численних «купи-продай» операцій з матчами шанхайського клубу.
58 футболістів, суддів і функціонерів були відсторонені від будь-якої футбольної діяльності (33 з них – довічно). Серед тих, хто був назавжди відсторонений виявився, наприклад, один з кращих арбітрів Китаю і всієї Азії Лу Цзюнь, який в 2002-му році навіть обслуговував декілька матчів на чемпіонаті світу. У рефері виявили кілька незадекларованих розкішних особняків і банківські рахунки на підставних осіб. Суддя поставив на потік отримання хабарів від клубів, зацікавлених у фіксації потрібних їм результатів ігор. У результаті рефері отримав (досить м’яке за місцевими мірками) покарання у вигляді п’яти з половиною років позбавлення волі і повної конфіскації всього «нажитого непосильною працею» майна.
Знаменитий арбітр-корупціонер Лу Цзюнь під час винесення вироку
Чемпіонат Сінгапуру є справжньою Меккою для організаторів договірних матчів. Незважаючи на незрівнянні масштаби країни з тим же Китаєм, в місцевому елітному дивізіоні – S-лізі – крутяться мільйони доларів «чорної готівки» на матчах кожного туру.
Декілька років тому автору цих рядків довелося «по дотичній» зрозуміти, як глибоко корупційна іржа роз’їла місцевий футбол. Отримавши проектну роботу підготувати медіа-портрети по декільком легіонерам-потенційним підписантам для команди S-ліги «Тампінс Роверс», зі здивуванням ознайомився з однією із обов’язкових опцій, на яку слід було звернути особливу увагу.
Якщо коротко, то суть її була в тому, щоб з’ясувати, наскільки лояльно той чи інший футболіст відноситься до азартних ігор, чи ходить у себе на батьківщині в казино, чи любить робити ставки на спорт у букмекерів і чи є у нього які-небудь гральні борги. У сукупності з сильними чисто футбольними якостями пристрасть до гемблінгу легіонера повинна була стати жирним плюсом для клубу в контексті майбутнього контрактного співробітництва.
Ласкаво просимо в загадковий світ футбольної рулетки, любитель поставити на денний сінгапурський футбол
Тан Сіт Енг (або Дан Тан, як його найчастіше називають в європейських ЗМІ) був декілька років тому одним з ватажків злочинного синдикату, який спеціалізувався на організації договірняків в нижчих дивізіонах Європи (зокрема, в італійських серіях B і C). Але медіа залишили поза увагою те, що в Сінгапурі у бізнесмена був цілий «холдинг» з кількох офіційно зареєстрованих підставних фірм, які володіли частками в клубах S-ліги (таких, наприклад, як «Хоум Юнайтед» або «Янг Лайонз»).
Беттинг-монстр Дан Тан (в центрі) вибудував в Азії справжню імперію з продажу-купівлі матчів
Команди, контрольовані чорними беттинг-ділками, представляли собою справжні «бізнес-інкубатори», за допомогою яких «вирощувалися» найрізноманітніші сценарії поєдинків. Наприклад, «Янг Лайонз» спеціалізувався на «верхових» матчах. Практично в кожному турі гравці «Молодих левів» давали необхідний ватажкам синдикату результат. З чуток, часом прибуток з однієї гри становив не менше $300-400 тис. Робота виконувалася ювелірна: часто гігантські прогрузи онлайн в азіатських БК відбувалися навіть не на кількість м’ячів в матчі, а на кутові або жовті картки.
S-ліга і в наші дні все так же є табу для професійних бетторів, що не мають відношення до тіньового бізнесу. Хоча ставки на матчі турніру і зараз приймають багато російських БК (наприклад, Betcity). Як то кажуть, ласкаво просимо в загадковий світ футбольної рулетки, любитель поставити на денний сінгапурський футбол.
Об’єднану футбольну лігу (United Football League) можна назвати філією сінгапурського «договірнякового» спрута. Місцевий чемпіонат тільки зовні контролюється національною асоціацією. У реальності майже всі клуби знаходяться під впливом представників злочинного світу з Сінгапуру, пов’язаного з футболом. «Грін Арчерс», «Кайа», «Лойола» і деякі інші команди, за непідтвердженими даними, є ланками одного ланцюжка – по суті, афілійованих між собою офшорних компаній, які по сінгапурській схемі офіційно володіють пакетами акцій у статутному капіталі ФК.
Через них (тобто через чорну касу неврахованої готівки) проходять всі виграші від участі клубів у фіксованих поєдинках. З не публічних, пов’язаних з клубами рахунків, гравці також отримують належні їм відсотки від сум виграшів беттинг-ділків за участь в договірняках. На Філіппіни у великій кількості їдуть грати (вірніше сказати, заробляти участю в спектаклях) другосортні виконавці з африканських країн (багато нігерійців) і з Балкан (місцевий чемпіонат стандартно залучає на все готових заради $10-15 тис. на місяць футболістів з Сербії чи Хорватії) .
Бізнес-процес налагоджений роками. В Азіатській конфедерації футболу добре знають про те, якою чорною дірою є філіппінська UFL, але крім гучних заяв ніяких рухів не спостерігається. До речі, свого часу на активну діяльність розташованих в столиці країни Манілі офісів беттингових компаній IBCBET і 188BET звертали увагу навіть в службі безпеки ФІФА. Назви цих букмекерів звучали в доповіді за підсумками розслідування корупції в азіатському футболі. Скільки таких доповідей було випущено в роки правління в організації самого чесного з функціонерів Зеппа Блаттера, складно навіть підрахувати …
Місцева K-ліга наразі, прийнято вважати, очистилася від мерзенних договірняків. Принаймні, вже тривалий час тут не траплялося жодних публічних скандалів з виявленням схем продажу матчів. Але це не означає, що локальний футбол став обителлю святості. Останньому немає місця там, де в один отруйний клубок переплетені великий футбол і величезні гроші.
Місцева федерація має право спільно з поліцією в разі необхідності допитувати гравців і функціонерів на поліграфі
Декілька років тому понад 40 гравців різних команд K-ліги (а також другого за рівнем дивізіону) були на різні терміни відсторонені від футбольної діяльності за участь в договірних поєдинках. Місцева федерація має право спільно з поліцією в разі необхідності допитувати гравців та функціонерів на поліграфі. Вважається, що саме детектор брехні допоміг спіймати багатьох південнокорейських футболістів на брехні про участь в договірняках.
Втім, не дивно, що люди намагаються «заробити на хлібчик» подібним чином. Мінімальна ставка для професійного футболіста з південнокорейським паспортом в K-лізі становить лише $15 тис. на рік. На спорткар і діаманти не вистачить. Хлопці змушені «крутитися».
У сучасному південнокорейському футболі зараз немає великих грошей. Глобальні корпорації з корінням з Південної Кореї – такі як Samsung, Hyundai або Kia – нині доволі неохоче спонсорують місцеві клуби, бо якість гри навіть в K-лізі (як і репутація дивізіону) залишає бажати набагато кращого. Не дивно, якщо нинішній спокій і відсутність fixed-скандалів – всього лише ретельно замасковане квітучими водними ліліями глибоке корупційне болото.
Ліга Зірок Катару (QSL) – напевно, один з найпафосніших національних чемпіонатів на Близькому Сході. У зв’язку з тим, що через нестерпний для будь-якого європейця спекотний клімат в професійний футбол тут можна грати впродовж всього декількох місяців місцевої зими, в команди ліги частенько їдуть «на шабашку» старі європейські зірки.
Марко Девич на презентації в «Аль-Райяна»: серб встиг скуштувати «принад» катарського футболу
Наприклад, зараз в таблиці з 20-очковим відривом від суперника лідирує клуб «Аль-Райян». Його тренує уругваєць Хорхе Фоссатті. Декілька років тому ім’я тренера вже спливало в зв’язку зі звинуваченнями у зв’язках з гемблінг-синдикатами. Але підходити так просто до ситуації не можна.
Клуби належать різним катарським кланам, для яких купити чемпіонство – справа цілком богоугодна
У QSL, що називається, своя атмосфера. Тут не мають зовсім ніякого значення гроші тих же сінгапурських беттинг-ділків. Клуби належать різним катарським кланам, для яких «помірятися піськами» – тобто можливістю купити чемпіонство – справа цілком богоугодна. У чемпіонаті панує чорна каса, гравці за участь в одному поєдинку з фіксованим результатом можуть отримувати до $100 тисяч на члена команди.
Здається, гравець казанського «Рубіна» і національної збірної України Марко Девич, який минулого сезону грав за той же «Аль-Райян», міг би розповісти багато цікавого про місцеві звичаї і прикрашені стразами седани в якості бонусів за участь в «цікавих» матчах .