Ще декілька років тому неможливо було уявити, щоб представники букмекерського бізнесу України йшли на відкритий контакт зі ЗМІ і не соромилися при цьому називати свої прізвища. Зараз ситуація змінилася. Топ-менеджери таких компаній, як «Парі-Матч» або FavBet «перейшли на світлу сторону» і стали публічними персонами. Але навіть їх активність поки що не дуже допомагає головній меті всього беттинг-ком’юніті України – легалізації в країні грального бізнесу. Аж занадто багато провладних груп впливу з їх фінансовими інтересами виявилися втягнуті в боротьбу за прийняття/неприйняття життєво важливого для індустрії закону. «Рейтинг Букмекерів» постарався зрозуміти, чому все так погано.
Вузол українських гемблінг-протиріч поки не вдається послабити
Як відомо, з 2009-го року вся гральна індустрія в країні перебуває поза законом. Заборонний захід діє як щодо сумнозвісних гральних автоматів-слотів, так і щодо букмекерської діяльності і казино. За часів, коли прем’єр-міністром України була Юлія Тимошенко гемблінг «стусаном» був відправлений працювати «вчорну». Державний бюджет позбувся, за оцінками українських експертів індустрії, до 1-го млрд гривень щорічних податкових зборів від легальних операторів.
Хочеться вірити, що «темні часи» в Україні, коли на догоду тим чи іншим корпоративним інтересам можна було одним розчерком пера знищити цілу сферу підприємництва, все ж залишилися в минулому. Казна відчайдушно потребує податкових надходжень. І можновладці логічно звернули увагу на гральний бізнес. За різними оцінками, до заборони гемблінга сукупний прибуток компаній-гравців цієї галузі становив в Україні близько $3 – 3,3 млрд щорічно. Уряд Тимошенко свого часу мотивував рішення про заборону гральної індустрії не тільки популістською турботою про моральне обличчя зростаючого покоління, а й радикальною несплатою податків. У бюджет країни, за оцінками кінця минулого десятиліття, з доларових «плюсових» мільярдів операторів надходило у вигляді податків не більше $80-90 млн на рік. Зараз, як відомо, не «капає» нічого.
Нинішній прем’єр-міністр країни Арсеній Яценюк вже неодноразово публічно висловлювався за легалізацію грального бізнесу. Лобісти галузі вектор руху вловили вірно. В останні місяці можна спостерігати, як найбільші гравці цієї індустрії (особливо букмекери) усіма силами просувають прийняття нового закону про гральний бізнес – щоб в 2016-й фінансовий рік Україна увійшла з «воскреслим» гемблінгом.
Але чим ближчі «бризки шампанського», тим більше зрозуміло, що райдужні надії «буків» на це можна залишити позаду. У легалізації грального бізнесу (і беттинга зокрема) є серйозні противники. І гроші вони не рахують. Як відомо, навколо керівництва Кабміну стандартно «відпрацьовують схеми» численні «вирішали», які діють в інтересах тих чи інших фінансово-промислових груп. І представники лотерейного бізнесу з їх гігантськими бюджетами на «свійські» вирішення питань з чиновниками будь-якого рівня мають тут чималу корупційну вагу. «Лотерейники», яких пані Тимошенко шість років тому єдиних із усієї гемблінг-спільноти не включила в «стоп-лист» грального бізнесу, зараз володіють надприбутками. Один з депутатів Верховної Ради України, з яким «не для ефіру» поговорив «Рейтинг Букмекерів», прямо сказав, що «грошові можливості лотерейного лобі набагато перевищують ті, якими володіють зацікавлені власники букмекерських контор (нехай навіть останні і готові «скинутися» заради можливості легально працювати в країні)».
Грошові можливості лотерейного лобі набагато перевищують ті, якими володіють зацікавлені власники букмекерських контор (нехай навіть останні і готові «скинутися» заради можливості легально працювати в країні)
Логічним підсумком відсутності єдиного вектора бажань стало ігнорування прем’єром Яценюком міжнародної гральної конференції Game ON, яка пройшла в середині жовтня в Києві. Що цікаво, напередодні перша людина уряду була офіційно заявлена організаторами як головний спікер івенту. Але Яценюка на заході так і не дочекалися. Жодних чітких пояснень ні від організаторів, ні від прес-служби прем’єра також не послідувало. Представники авторитетних зарубіжних гральних компаній, які прилетіли до Києва для участі у форумі, були збентежені і розчаровані.
«Арсенію було абсолютно невигідно світитися на форумі, що просуває легалізацію «ігорки», зрозумійте ви це, – сказав «Рейтингу Букмекерів» співробітник одного з департаментів Кабміну, що займається зв’язками з медіа. – Буквально через тиждень після Game ON в країні повинні були пройти місцеві вибори. З’явитися на заході з настільки «слизькою» темою для Яценюка було рівнозначно ще одному цеберу бруду від політичних конкурентів. Мовляв, він підтримує тих, хто заробляє на ігроманії».
Прем’єр України Арсеній Яценюк зацікавлений в легалізації в країні грального бізнесу тільки на словах?
Ні для кого в галузі не секрет, що після законодавчого «вбивства» майже всі букмекери, які діяли на території країни, всього-на-всього переоформили свої ліцензії і оперують зараз під іншими юрисдикціями (як правило, це офшорні зони Мальти, Гібралтару, Кюрасао і т.д.). Акцент при цьому робиться на прийомі ставок від гравців в онлайні – наземних пунктів ні в кого з найбільших гравців («Парі-Матч», «Марафон», FavBet та інших) в Україні офіційно не залишилося.
Як ми вже згадали на початку матеріалу, у боротьбі за повернення в легальне поле майже всі топ-оператори почали робити акцент на максимальній публічності. Зокрема, минулого червня «Парі-Матч» став титульним спонсором Української прем’єр-ліги (УПЛ) – елітного футбольного дивізіону країни. Контракт на суму в 43 млн гривень (близько $1,7 млн) був укладений на два найближчі сезони. Під час презентації нового проекту журналісти змогли, нарешті, побачити власника контрольного пакету акцій «Парі-Матч» Едуарда Швіндлермана. Цей бізнесмен – персона непублічна. Противник інтерв’ю і взагалі якої б то не було медійності, він вважається одним із «сірих кардиналів» індустрії беттинга на території пост-СРСР.
Власник «Парі-Матч» Едуард Швіндлерман – напрочуд рідкісний гість перед об’єктивами фотокамер
У різні роки Швіндлермана називали бізнес-партнером одіозного екс-голови адміністрації президента України Віктора Медведчука і братів Григорія та Ігоря Суркісів. Київський футбольний клуб «Динамо», президентом якого є останній, декілька років тому вже грав у футболках з логотипом ще одного спонсора-букмекера – компанії «Марафон». Остання, до слова, відмінно почувається і поза Україною (де була створена і розвивалася). Так, минулого року під міжнародним брендом Marathonbet компанія отримала довгоочікувану ліцензію, видану Грального комісією Великобританії. Зараз цей екс-український оператор завойовує авторитет на місцевому букмекерському ринку, в числі іншого укладаючи угоди про спонсорство зі знаменитими футбольними клубами («Ліверпуль», «Мідлсбро», «Тоттенхем» та ін).
Пан Швіндлерман, незважаючи на власне небажання «світитися», все ж асоціюється у професіоналів грального бізнесу не тільки з «Парі-Матч», але і з групою вихідців з України, які були в 2013-му році заарештовані ФБР у Нью-Йорку, а через рік засуджені до різних термінів ув’язнення за організацію нелегальних букмекерських ставок і відмивання грошей. Це так звана «група Тринчера-Голубчика», яку очолювали двоє вихідців з української столиці – фінансист Анатолій Голубчик і професійний гравець в покер Вадим Тринчер. Кожен з них у підсумку був засуджений американським правосуддям до п’яти років ув’язнення, яке вони зараз відбувають. Також у екс-киян конфіскували більше $20 млн готівкою. На думку ФБР, це була частина «чорної каси», яку злочинці сформували, приймаючи на постійній основі гігантські ставки (мінімум від $100 тисяч на один результат) на результати тих чи інших спортивних подій, а також організовуючи підпільні покерні турніри. Участь в останніх (не підтверджено) приписувалася багатьом представникам голлівудської богеми, в тому числі акторам Леонардо ді Капріо, Бену Аффлеку та іншим зіркам.
Екс-українець Анатолій Голубчик (другий зліва) посміхався під час його арешту агентами ФБР у Нью-Йорку
Практично жодна легально діюча букмекерська компанія не стане приймати настільки підозріло великі суми. Тому основні клієнти Тринчер-Голубчика – схильні до азарту і деколи залежні від справжньої ігроманії великі бізнесмени з України – воліли діяти через «американських друзів». От тільки, як відомо всередині беттингового бізнесу, у пана Швіндлермана в останні роки були вкрай напружені відносини з Голубчиком і Тринчером.
Звичайно, складно по-справжньому об’єктивно судити про реальні «схеми і зв’язки» цієї групи вихідців з України. Але, за непідтвердженими даними, серед їх забезпечених клієнтів з Києва останніми роками траплялися і медійні персони. Знавці букмекерських розкладів називають серед любителів робити величезні ставки на спорт таких відомих в Україні бізнесменів, як скандальний газотрейдер Олександр Онищенко (Кадиров) і екс-власник банку «Форум» Леонід Юрушев.
Звичайним же місцевим гравцям-бетторам залишається лише «чекати погоди біля моря». Хоча за гру на ставках в онлайні їх і зараз ніхто не штрафує. Україна, якщо судити за даними світового букмекерського онлайн-трафіку компанії First Gaming (Rub90), з показником 2,3% від загального числа гравців займає нині 18-те місце по активності бетторів серед всіх країн світу. У сусідній Росії, чиє населення незрівнянно більше, присутність у глобальному трафіку не набагато вища – лише 5,1%. Причина, на думку експертів, криється у відсутності можливості українців легально робити ставки в наземних пунктах прийому.
Контрактова площа – серце знаменитого київського Подолу і вельми жваве місце в українській столиці. Поруч з численними точками з продажу кави «з собою» і випічки можна побачити яскравий кіоск з написом «Державнi лотереї». Лотерейний бізнес залишився в травні 2009-го єдиним з всієї індустрії гемблінга України, який не потрапив під законодавчу гільйотину.
Не бажаючи, щоб їхні імена звучали в пресі, деякі представники букмекерів кажуть, що тоді вищі чиновники уряду Тимошенко були фінансово простимульовані бізнесменами з Росії та всього-на-всього виконали замовлення, знищивши весь гральний бізнес в своїй країні – від казино до букмекерів. Вся справа в тому, що саме шість років тому в РФ вступив у дію власний федеральний закон про заборону грального бізнесу, крім спеціально відведених територіальних зон (беттинг під нього не підпадав).
«Якби одночасно з втратою величезного ринку – адже дозволялося функціонування лише декількох строго регульованих гральних локацій – найбільші російські оператори отримали під боком, в Україні, конкурентів, які активно розвиваються, це стало б для них крахом, – говорить співрозмовник. – Тому значно дешевше було підкупити українських чиновників. Закон «Про заборону грального бізнесу» і тотальне відкликання українським Мінфіном ліцензій стали лише питанням технічним. І дуже швидко закритим».
Значно дешевше було підкупити українських чиновників
Тим часом кореспондент «Рейтингу Букмекерів» не забув заглянути у віконце того самого лотерейного (не букмекерського, нагадаємо) кіоску на Контрактовій.
– Скажіть, а ставочку на футбол у вас можна зробити?
– Так, звичайно.
Тобто офіційно заборонений беттинговий бізнес продовжує приносити прибутки своїм власникам, які змогли «домовитися» з чиновниками, які займали високі посади. Шукати зараз сліди корупційних схем в місцевій дозвільній системі – пропаща справа, що визнають і експерти, які намагаються домогтися легалізації букмекерського ринку. Генеральний директор Всеукраїнського союзу розвитку букмекерства (ВСРБ) Ірина Сергієнко каже, що букмекери не зможуть і не будуть ніколи конкурувати з «лотерейщиками». Втім, за її словами, цього й немає серед пріоритетів галузі. Для гральної індустрії в країні зараз головне – офіційне визнання і рівні умови, за яких можна конкурувати пропонованими клієнтам продуктами, а не корупційними «м’язами».
«Звичайно, що, пролобіювавши для себе монопольне становище, лотерейна олігополія не бажає повертатися до цивілізованого ринку і використовує всі методи для збереження позицій» – стверджує Сергієнко. Адже, на думку букмекерів, у найближчі півтора-два роки після легалізації на український ринок зможуть вийти до десяти компаній-операторів беттинга, у тому числі з зарубіжжя. За даними ВСРБ, можна говорити про цифри у районі 1 млрд грн як прийдешні щорічні надходження до бюджету від легального букмекерського бізнесу.
«Рейтинг букмекерів» під час вищезгаданої конференції Game ON в Києві зміг поговорити з гостем заходу – Понтусом Ліндваллом, гендиректором скандинавського букмекерського холдингу Betsson. «Наразі український уряд тільки втрачає час. Нашій компанії дуже цікавий місцевий ринок, у нього чудові перспективи. Але я не бачу ніяких практичних кроків з боку влади [з легалізації гемблінга]»- з прикрістю констатував бос Betsson.
Нашій компанії дуже цікавий місцевий ринок, у нього чудові перспективи. Але я не бачу ніяких практичних кроків з боку влади
Отже, нинішню активність українського Кабміну з легалізації гемблінгу цілком можна продемонструвати однією фотографією (див. нижче). Сподіваємося, зображений на ній екс-головний тренер збірної України з футболу Олег Блохін пробачить нас за таку вільну інтерпретацію його знаменитого ставлення до критики …
Наразі українська влада приблизно так відносяться до легалізації в країні грального бізнесу в цілому і букмекерства зокрема
Багато відомих на ринку пост-СРСР букмекерських компаній розпочали свою діяльність саме в Україні. Починало більшість у 90-ті роки, коли індустрія тут знаходилася в стані формування і її представники частіше давали інтерв’ю не представникам медіа в якості лідерів галузевих думок, а співробітникам МВС під час допитів. Саме в ті лихі роки в Україні стали на ноги букмекери, які потім почали комерційну експансію на територію Росії та інших країн СНД вже в цивілізованому бізнес-руслі.
Букмекерська компанія родом з Києва. Перший наземний пункт ставок в українській столиці відкрила в 1994-му році. 2000-го року запустила власний інтернет-сайт, де почала приймати ставки в режимі онлайн. У минулому компанія була вкрай закритою структурою, про власників якої не було ніякої достовірної інформації. Раніше на гральному ринку ходило багато непідтверджених чуток про реальних господарів «Парі-Матч», до яких приписували в тому числі деяких кримінальних авторитетів з України та Росії, а також тіньових «утримувачів» ринку нелегального гемблінга начебто засуджених в 2014-му році в США Анатолія Голубчика і Вадима Тринчера. Зараз компанія представлена в усіх країнах СНД, де букмекерство є легальним. Особливий наголос робиться на Білорусь. У Росії у «Парі-Матч» не більше 60-ти наземних пунктів прийому ставок. Компанія приділяє максимальну увагу оперуванню в онлайні.
Компанія також стартувала свій букмекерський бізнес в 1997-му році в українській столиці. Вже через кілька років «Марафон» почав масовий наступ на ринок беттингових послуг Росії, Білорусі та Казахстану. Наприкінці минулого десятиліття у компанії виникли глобальні проблеми – в Україні її діяльність була заборонена згідно з новим законом, а в Росії не вдалося продовжити ліцензію (в результаті чого «Марафон» на кілька місяців повністю заморозив прийом ставок від клієнтів, викликавши у останніх паніку). Але компанія змогла подолати кризу, після чого радикально змінила пріоритети. Під міжнародним брендом Marathonbet цей букмекер зараз активно оперує на найприбутковішому беттинг-ринку Європи – у Великобританії. Найнятий повністю британський топ-менеджмент, проводиться агресивна маркетингова політика. Компанія зробила акцент на просуванні в інтернет-сегменті, поступово зводячи кількість наземних пунктів прийому ставок до мінімуму. Одноосібним власником «Марафону» (що, втім, ніколи не було підтверджено) джерела в гральному бізнесі називають Леоніда Бурого – бізнесмена тотально непублічного, який вже довгі роки проживає поза СНД і ніколи не дає інтерв’ю.
Під своєю початковою назвою «Фаворит» компанія почала функціонувати на суворому букмекерському ринку України в 1999-му році. У 2001-му році запустила власний інтернет-сайт з прийому ставок. В даний час оперує під російською, білоруською ліцензією, а також володіє ліцензією офшору Кюрасао на прийом ставок в режимі онлайн. У 2013-му році, коли компанія уклала спонсорський контракт з футбольною Першою лігою України, на презентації проекту був представлений власник FavBet (під цим брендом букмекер працює в Інтернеті) – український бізнесмен Андрій Матюха. Після цього одноразового «спливання» на публічну поверхню пан Матюха знову пішов у тінь. Відомо лише, що, окрім букмекерського, у нього є в Києві і розвинений ресторанний бізнес.